The Diary Game: Напружений день та спроба розповісти про нього в особливій манері

Привіт. Скажіть гарна ялинка? І мені дійсно сподобалась. Так сподобалась, що я її навіть на місце першої світлини повідомлення виставив.

Саме біля неї я провів з годину часу, з сином, в лікарні, в очікувані дуже неприємної процедури для нього… Я радий, що зміг відкласти все і бути в цей момент поряд з ним. І навіть те, що мені довелось чути його крики, не зіпсує відчуття завершеності, коли все скінчилось.

Не має слів, щоб описати як приємно було його взяти на руки, не дивлячись що він вже той карапуз, і забрати його з лікарні знаючи що одна неприємна річ в його житті вже позаду. Звісно, моїй самозакоханій натурі, також було приємно розуміти, що саме в такий складний момент він більше за все захотів саме до мене на руки. Я взяв його, ніс, обіймав і як би не було важко не опускав, аж поки ми не опинились біля машини…

Ось з такої події почалась моя п’ятниця. Добре, що все закінчилось добре і що це була пятниця 15-го а не п’ятниця 13-го.

Далі інтенсив на роботі, який після перебування в лікарні з сином, здавався таким неважливим і смішним…, що я аж здивувався, як я можу так спокійно реагувати на стресові події.

Вечері на мене чекала приємна прогулянка в невеликий проміжок часу, поки ми чекали на піцу, яку готували на наше замовлення. Їдучи до дому, біля 19:00 нам так влом було готувати, враховуючи що майже щодня протягом тижня ми не були вдома по 12 годин, що ми заїхали в найближчу пекарню.

Якби не цей раптовий «поворот до пекарні» я б не зробив цю серію фото гарно освітленого будинку в нічній темряві.

Чим ближче ми підходили, тим більш гарним видавався сам будинок та його вигляд на фоні нічного неба.

То ж, я не скупився на натиски кнопки камери. Вийшло ніби нічого…

По приїзду до дому, ще біля годинки ми були зайняті різними справами поки дійшла черга процесу перегляду фільму «Хроніки Нарнії».

Було приємно після напруженого робочого тижня скинути робоче ярмо і відпочити, тим більше що в цьому нам допомагала наша красуня.