You are viewing a single comment's thread from:
RE: Призи за активність №25
Отак от, бачиш скільки коресті від мого конкурсу, а ти буває його пропускаєш :)
Жартую, майже 🤣
Отак от, бачиш скільки коресті від мого конкурсу, а ти буває його пропускаєш :)
Жартую, майже 🤣
Та я щось зашиваюся останнім часом, треба щось обмежувати, я ще точно не вирішив, бо часу подумати зовсім немає. Хоча жалітися навіть на це якось соромно, знаючи, що проживають інші там, на передньому краї ((
Тут не має чого соромитись :) Це правильний, раціональний потік думок, всього не переробити, чимось доведеться жертвувати (відкладати на потім)
Я не соромлюся самого факту, звісно, що всього не встигнеш, хоч як би не хотілося. Я про те, що ми часто жаліємося на те, на що жалітися не варто, бо воно насправді незначне і дріб'язкове, навіть хронічна втома і недосип вдома і десь в лісі в окопі на фронті - це величезна різниця. Тому постійно себе ловлю на цьому
Це розуміння приходить тільки тоді, коли вже є з чим порівнювати а поки сам щось не прожив, важко зрозуміти "як воно на справді".
І я себе постійно ловлю на думці, що не ма чого скаржитись, краще цей час та сили викоритсати на якусь справу.
Так, без практичного досвіду майже не реально зрозуміти. І якби не було важко зараз, це розуміння допомагає припинити все це внутрішнє (а часом і зовнішнє) скиглення в зародку однією думкою: "Стоп! Це ще не важко"
В мене є схожа фраза "зберись!"