Похід у ліс на Пасху

Привіт друзі. Сьогодні пишу цей пост в рамках участі в конкурсу #photomemories від @yetaras.

Хоча, на цей раз, я і не обіцяв взяти участь, але конкурс настільки цікавий, що завжди з радістю можна брати в ньому участь.

В якості фотографій, які нагадали пам'ятні моменти минулого, я вибрав фото зроблені другого травня 2021 року.

Цим фото вже майже три роки вони були зроблені на Пасху, яка в тому році видалась досить прохолодною. Судячи із одягу сина, можна зрозуміти, що холодно було доряче. Навіть шапка була досить в тему.

Самі фото були зроблені в лісі, біля дому моїх батьків, куди ми часто відправлялись в пошуках відпочинку та бажання помилуватися красою природи.

Ці фото зроблені в тому періоді життя, коли все нібито було ОК. Це 2021-й рік. Війна ще не почалася, а епідемія ковіду уже позаду. І ми маємо прекрасні, затяжні (3+) вихідні на різні свята. 😍

Згадуючи, як було працювати в той час, можу сказати тільки те, що важко було завжди. От тільки кілька додаткових вихідних на місяць добряче спасали. На протязі цих додаткових днів вихідних можна було добряче відпочити і закінчити ті справи, які не вдавалися закінчити під час робочих днів

Я розумію, що мені гріх скаржитись на навантаження і втому, особливо тоді коли наші воїни майже не сплять на передовій, захищаючи нас. Та, все ж таки я людина, і мені, як і всім іншим, природно хотіти кращих умов для себе.

Так от, повернусь до спогадів, пам'ятаю як ми, того обіднього часу дня, відправились на прогулянку. Наш шлях пролягав мимо двох кладовищ. Старого і вже нового. За останнім кладовищем ми вже входили в самий ліс. По дорозі ми знаходили чудових равликів, які посповзались на дорогу після рясного дощу. А ще, я зробив не один десяток фото захмареного драматичного неба, яке висіло над нами в той час.

Коли передивляюся ці фото, розумію наскільки ж я був тоді щасливим. Точно так само, як все нещастя закінчується, щастя так же само може закінчитись. Все закінчується…

Не впевнений чи син пам'ятає той момент, коли він в лісі під варене яєчко їв паску і запивав чаєм з термосом… А я пам'ятаю, це був дивовижний час.

Добре, що в нас є можливість зберігати в нашій пам'яті ось такі от прекрасні моменти, які під час їх проживання, відразу можуть такими не здаватись, і лише через певну кількість часу, стають по-справжньому значимими.