Конкурс "Мої фотоспогади" (Березень 2022) 📷
Привіт. От тільки я хотів сачконути від участі в конкурсах, як @yetaras змінив умови свого конкурсу "My photo memories" contest ||| Конкурс "Мої фотоспогади" і тепер в мене вже не має відмовки – «не збереглись відповідні сьогоднішньому дню фото за минулі роки». Як не крути, фоток на телефоні вистачає, та і залишились лише пам’ятні, про які можна розповідати безупинно… То ж погнали.
Ці фото зроблені в березні 2022 року коли на України, як лавина звалилась лавина страху під назвою Війна.
Це був найстрашніший час, що показав «навіть одного чорного лебедя достатньо, щоб повірити в його існування навіть якщо до цього ти бачив десятки тисяч тільки білих лебедів». Це фото зроблені в перші місяці війни, коли активно велись бої під Києвом а світогляд людей тільки намагався примиритись з жахом війни.
В цей час, перестали працювати усі дитячі садки і ми вимушені були переїхати на кілька місяців з великого міста до батьків в село. Приватний будинок, в той час був десятки разів безпечнішим та і сина було на кого залишити поки ми їздили на роботу. 37,5 км це та відстань, яку можна було долати автомобілем. Пам’ятаю тоді чи не єдиним проблемним місцем в цій схемі було пальне.
Дуже важливим було пояснити синові, якому тоді було 5 років, що відбувається. Це було дуже складно. Чим далі, в той момент, він був від звуків сирен – тим було краще…
Я говорив, пояснював і ніби вийшло. Звісно, все роз’яснити досконало не вийшло, але я достукався. Це стало зрозуміло, коли граючись він сконструював ось цей танк, який повинен був застрелити путіна…
Саме в той момент, син вперше самостійно став на квадри (такий вид роликів). І вже через 2 тижні тренувань в падіннях набирав доволі велику швидкість та майже встигав тормозити )))
Ще однією віддушиною були прогулянки до лісу (доки це офіційно не заборонили). Саме в лісі, були зроблені ось ці фото, де син красується поблизу побудованої халабуди.
 |  |
То були прекрасні моменти, напевно одні з останніх моментів мого колишнього сімейного життя, коли я ще нічого не помічав і навіть не думав, що менше ніж через рік вже не буду кожного дня поруч зі своїм сином.
Життя йде і все змінюється. Я радий, що попри всі складнощі маю 2 дні в тиждень, коли мій час проведений з сином трансформується в нові моменти, що з часом стануть точно такими ж пам’ятними як і ці, про котрі я пишу.
В далекому 2018-2019 році, один користувач steemit порадив мені максимально тотально проводити час з сином, поки він ще маленький – за що я йому дуже вдячний!!!
Ось такі от пам’ятні спогади навіяли ці фото. Дякую, @yetaras за привід ще раз прожити ці пам’ятні події в своїй пам’яті.
Здрастуйте, Олексію. На одному подиху прочитала ваші спогади... Ви вмієте розповідати лаконічно, без зайвих емоцій, але настрій та переживання між рядками. Дякую, що поділилися з нами своїми спогадами ... Удачі вам у житті, у творчості, у спілкуванні з сином. ✋ 🌹
Дякую!!! Як на мене і тут забагато емоцій. Я і правда не люблю наповнювати написане своїм емоційним насиченням. Зараз той час, коли хочеться контролювати вої емоції, щоб не потрапити в залежність від них.
Доброї ночі, Олексію. Я знову поспілкувалася із штучним інтелектом, конкурсу вже немає? Мені просто виставити у себе в дописі ... Просто сподобалося запитувати невідомого, він не схитрує)) Немов розмова з "істиною"))
Завтра опублікую новий конкурс. З самого ранку. Якщо почекаєте трохи - вже буде в рамках конкурсу )
Доброго ранку, Олексій! Почекаю)) Дякую щиро)) 🐬
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Дякую, що поділилися! Цікаво через два роки дізнатися що ж тоді з ким відбувалося. Як не крути, це вже історія і ми мусимо її пам'ятати, якою вона було. Дуже не хочеться, щоб її потім заперечували якісь заброди-окупанти, що несуть кров і смерть, а кажуть, що мир свободу.
Є гарна книга Орвел 1984:
там є гарна цитата:
«Хто керує минулим, той керує майбутнім; хто керує справжнім, той керує минулим»
Мудрий автор...
Читав. Безрадісно все там дуже. І ще менше радісно стає від того, що принципи, описані у книзі, без жодних сумнів совістю почали росіяни у себе вдома і будуть застосовувати всюди, куди тільки дотягнуться їхні загребущі руки.
Їм тут простіше. В них не має совісті, від того їх і не мучає відчуття того, щ вони щось роблять не так. Хоча, більшість з них нажаль взагалі нічого не робить.
Дуже цікаві спогади!))) Я завжди була захваті від вашого спілкування із сином! Ваші "чоловічі" дні - просто супер!))) Ви їх і зараз робите?
Так, якщо і я і син в місті - 2 рази на тиждень це наші вечори, днями вже їх важко назвати. Але, від того якість проведення часуу та насиченість тільки ростуть
TEAM 1
Congratulations! This post has been upvoted through steemcurator04. We support quality posts , good comments anywhere and any tags.thank you!!!