The Diary Game: 20/03/2024 Бажання здійснюються.

Усім привіт👋!

Сьогодні зранку прокинувся о 9:00. В мене була заява на цілий день, тому що я приймав участь у творчому конкурсі з зарубіжної літератури (косплей на літературного героя). Тим паче, світло зі вчора ще не ввімкнули, тому я не заходив на першу пару. З другої пари в мене заява.

Зробивши гігієнічні процедури, я подумав чим би зайнятись. На телефоні було 8%, я написав викладачці, що я не буду заходити у вайбер, тому нехай дзвонить. Мені потрібно було на 11:00, якщо не було б сирен, а вони були.

На годиннику 9:30 і я згадав, що близько пів року-рік я маю досить велике бажання почитати книжку, а яку не знаю. Тому заглянув у полчику, яку ніхто не трогав дуже довго і там в основному дві категорії: романи, війна. Не довго думаючи, я вирішив взяти книжку на українській (вона мабуть чи не єдина з усіх) про Другу світову війну. Володимир Малик - "Двоє над прірвою"

Це історія про радянського льотчика, який потрапив у концтабір до німців. На одній із робіт з прибиранням руїн після бомбардування англійців та американців німецького міста, вони попадають під обстріл і їм (учасникам концтабору) випадає змога втекти звідти. По дорозі до головного героя пристала дівчинка-підліток і дуже рішуче пропонує бігти разом.

Читав я годину, а то й півтори і за цей час я встиг прочитати 48 сторінок. Дуже сподобалось і хочу дочитати, головне знову знайти нагоду.

Потім мені подзвонила викладачка і сказала, що я можу йти в коледж через 10 хвилин але почалась сирена, тому вона сказала йти після відбію тривоги.

Прийшовши в коледж, я фотографувався годину у ролі Одіссея. Там було дуже холодно і я достатньо змерз. За це мені автоматом буде 10 за проміжну атестацію і завтрашній семінар я можу не писати.

Прийшовши додому, я взяв 4 баклажки: дві по 5л та дві по 6л і пішов до магазину набирати. Попались продавчині, які дуже ображені на життя. Чому? Бо дуже незадоволеним обличчям дивилися на мене, наче з огидою. Я звісно ж був у шоці, як тільки я зайшов вони спитали скільки в мене літрів, а я не почув і вона з такою "міною" (обличчя) на мене глянула і перепитала. Більше не піду у ту крамницю, ну її в баню... Таке відношення до покупців це жах.

Відніс воду й пішов у качалку. Сьогодні по плану плечі-ноги і вирішив додати прес, оскільки був час.

В кого сніг, а в кого дощ, як і в мене. Все похмуре, майже цілий день йшов дощ і тільки ближче до вечора припинився.

Відзаймавшись, зайшов як завжди в душ і там така холодна вода була, прям капець. Вирішив "нііі, я краще дома помиюсь".

Прийшов додому, я згадав, що забув там спортивні штани у роздягальні і написав їм у вайбер (вони пишуть всі клієнтам коли закінчується абонімент, тому контакт дістати не було проблемою), щоб їх забрали та віднесли до каси і вже о 18:00-18:30 прийду по них( тоді було близько 16:30.), бо дуже втомився.

Поїв пельменів і шашлику, який передав мені брат у якого сьогодні було день народження, я пішов митись. Помився і пішов прибирати у квартирі.

Пішов забрав спортивки, відніс їх додому і пішов на пошту. Сьогодні мені прийшов силіконовий чохол і захисне скло.

Фотографував на старий телефон (він реально якось та й працює).

Завжди купував все чорне, а тут, щось захотілось гарнішого, тому вибрав білий, як телефон чохол.

А це вже з нового телефону в більш темному кутку кімнати і з меншим освітленням (замість 3-х ламп, ввімкнув 1). Різниця прям колосальна.

Зустрів Юлю і ми пішли з нею до мене. Коли ми пили каву і їли тортик, я вирішив розповісти Юлі про те, як оформляти пост і теги, клуби і т.п. Дощ вже закінчився і через 2 години ми пішли вигулювати її собаку.

Прийшовши додому, я сів за написання пар на завтра, тому мої плани поставити собі режим: відбій у 12:00-0:30 збився не встигнувши розпочатись... На годиннику 1:37 і десь близько години тому, я тільки закінчив написання пар і сів за написання поста.

Дякую за прочитання! Бажаю, щоб бажання здійснювались 🇺🇦💙💛