The Diary Game : 15/08/2022 : Sick of Myself

Понеділок, 11 година дня, а я лежу в ліжку, і навіть лептоп не ввімкнула. На кілька робочих питань відповіла з телефона. Я ридаю, бо не можу змусити себе піднятися. І противиться не тільки розум, але й тіло (воно ніби шматок мокрої ганчірки – розпластане на ліжку, і не піддається).

Виплакавшись, я аморфно тягнуся по пульт від телевізора, вмикаю черговий епізод серіалу The Good Wife. І тільки після однієї серії можу піднятися і піти зробити собі каву й поїсти.

Потім дзвонить телефон (то колега), я не беру, і серце стукотить так, ніби мене застукали на місці злочину. Через хвилин 20 опановую себе і передзвонюю. Чорт, це завдання необхідно робити з лептопа, з телефона не вийде.

Беру лептоп і нарешті вмикаю його. Продовжуючи напівлежати. Істерично згадую, що на мені висить купа невиконаних завдань, починаю панікувати. Потім заспокоюю себе, що one at a time. Роблю так-сяк поставлене колегою завдання.

Вирішую, що не можу себе змушувати, просто не маю сил. Закриваю лептоп і зафіксовую в блокноті кілька завдань на завтра. Беру з холодильника шматок хліба, шокодадку, вмикаю наступний епізод The Good Wife.

Блядь, завтра в офіс, і я не уявляю, як туди себе витягнути.

Білий день, але ролети опущені, тож у квартирі досить темно. Це розслабляє. Навіть кицька не прокидається, спить багато годин поспіль.

Після 15-ої години розумію, що шалено голодна, на хлібі весь день не просиджу, і ще й обіцяла Г. щось приготувати на вечір. Тому із зусиллями змушую себе почистити картоплю, промити курячі гомілки, куплені в неділю, натерти їх майонезом, часником, сіллю і перцем. Також знаходжу в холодильнику початки молодої кукурудзи, дістаю і їх. Все це в духовку. Почуваюся такою виснаженою, ніби голубці накрутила.

Коли все запеклося, швидко поглинаю їжу. Печена кукурудза дуже смакує, трохи нагадує кукурудзу на грилі.

Потім я знову дивлюся серіал.

Близько 18-ої години приходить Г. з роботи. А я все ще хочу побути сама. Тож виходжу на прогулянку. В тих самих шортах і футболці, в яких спала. Тільки кепку на шухер натягла.

Ходити приємно, бо від довгого лежання болить спина. Я йду селищем, моросить дощ, починаю знову ревіти.

Виплакалася, і якраз дощ закінчився. Зателефонувала подружка з Вінниці. Поговорили.

Побачила аличу, підійшла спробувати. Солодка. Довелося обтирати брудні плоди об власну футболку (все як в дитинстві).

Потім наткнулася на "фільм жахів", буквально. Просто подивіться, що за ідіотизм з іграшками влаштували люди біля свого під'їзду. Бррр, аж моторошно.

Реально, я не розумію, чим керуватися люди, роблячи це уродство. Може, це якісь шизануті потішалися?

Бажання: згребти все в пакет, винести на пустир, і спалити.

Повернулася додому, і, оскільки розім'яла спину, знову лягла під серіалом.

Просто пиздатий день, нема чого додати.