The Diary Game : 10/08/2022 : Життя

Мабуть, я переживаю депресивний епізод (це подружка, яка вже довго ходить до психотерапевта, такий діагноз мені вліпила). Основний симптом, який мене найбільше турбує: не можеш встати з ліжка, навіть в робочий день. Вже четвертий день підряд я спізнююся на роботу, бо просто не можу піднятися вчасно. І весь минулий вікенд я теж провела в горизонтальному положенні. Тупо дивилася серіал і їла, по 15 годин на добу.

Так, я вже в такому стані давно, і писала про це. І ви багато писали коментарів: не сумуй, усміхнися собі в дзеркалі, зроби для себе щось приємне. Але цього разу прошу все ж не писати подібного. Лише з однієї простої причини: це не допомагає, а тільки пригнічує мене. Депресія – це не поганий настрій. Це тривалий стан, коли мозок не виробляє "гормонів щастя" чи щось таке (серйозно, в біологію процесу мало заблиблювалася). Як наслідок – світ не має смислу, ніщо не здатне принести задоволення (окрім бавовни в Криму), і немає світла в кінці тунелю. Здається, безвихідь не закінчиться ніколи.

У мене є то покращення, то погіршення. Але загальна слабкість і в'ялість, відсутність сили волі (для надважливих енергозатратних діянь я вичавлюю щось із себе, але потім довго валяюся овочем і відновлююсь). Про заняття спортом і мови немає, як і про збалансоване харчування – мені це не вдається.

Поїздка в Польщу хоч трохи вирвала мене з цього мороку. Ні, радості я не відчула, але картинка перед очима хоча б змінилася.

Я не відчуваю, що зможу видавити із себе хоч якусь повноцінну розмову зі спеціалістом (я про психотерапевта). Налаштовуюся. Та й знайти спеціаліста – це кусок роботи і моїх сил, яких поки нема. Тому все відкладаю. Та й кому є до мене діло, коли в країні таке горе? Психотерапевти повинні займатися постраждалими від війни, а не такими, як я.

Якщо абстрагуватися від того, що моє існування не має жодного смислу, то заледве згадаю події недавніх днів. Наприклад, я вакцинувалася від правця і дифтериту⬆️ Це щеплення роблять кожних 10 років. Але після випуску зі школи я точно не робила ніяких щеплень. Тому вирішила, що саме час. Просто хотілося мати виправдання своїй в'ялості, якщо вже чесно. Наприклад, мене спитають: що з тобою, чого така сумна? А я така: ой, та щеплення робила, погано переношу.

Як жалюгідно, правда?

Мама вислала фото: Скубі-Ду перегриз свій повідок, який мама йому власноруч зробила! От собака. Зручний же був повідець...

Все тому, що мама з братом робили для Скубі-Ду будку з дощок, і щоб він не заважав (а він намагався погризти шуруповерт весь час), прив'язали біля воріт. От Скубі і виплеснув увесь свій гнів на повідець: не просто в одному місці перегриз, а четвертував. Точніше, сикстетував:) так же можна сказати про "розгриз на 6 частин"?

А от і він, цей вухатий негідник⬇️

Ну, пішла я на пошуки їстівного. Не дивуйтеся, що рідко пишу, просто не знаходжу в собі наснаги робити це частіше. Але мій стан не впливатиме на керування спільнотою. Ми з адмінами вчасно все апаємо, пишемо з кураторського, перекладаємо і т. д. Бо це відповідальність за майбутнє всієї спільноти українців на Steemit, а не тільки моє.