З життя собакс
Кожана, ну що ти все на любов зводиш? Та любимо ми тебе, любимо! Теоретично... Але як кажуть наші друзі з далекої Англії - For better, for worse, but not for lunch! Пошукай в будках на вулиці, може там ще місця є. Ми от чули, сусідський собакса будку здає, спитай там
Коли я бачу оголошення про прилаштування тваринок зі словами «тільки не в село» мені стає прикро. Я розумію, чому воно так. Бо для собаки це частіше за все ціпок, а для кішки та собаки - самовигул з дуже великими шансами потрапити в халепу. У мене у самій такі сусіди. Але з іншого боку знаю багато людей (і, до речі, не самих заможніх), у кого тваринки живуть просто в шикарних умовах. І не обовʼязково в будинку, адже гарний просторий вольєр для собаки або навіть просто тепла чиста будка нічим не гірше, а для деяких собак ще й набагато здоровіше, ніж в будинку.
Мої ж собакси звикли жити в будинку. Тут є кілька причин, одна з яких - щоб бережи боже не влаштовували вночі ґвалт й не заважали сусідам. Ну та це мої проблеми.
А собакси тим часом наглішують з кожним днем)
Сьогодні ми з подругою стригли кігті у Цілі. Це не боляче, але собакси кожного разу влаштовують цілий спектакль на тему "Ах, вбили собаченьку, вбили, лапи відрізали". А для Цилі це взагалі був може й перший досвід, бо до мене вона потрапила вже доросла, а до цього моталася по притулкам та перетримкам. Питання "як умовити Цилю на когтікюр" ми вирішили за допомогою банки собачого паштету. Я тримала банку так, щоб Циля не звалила разом з нею, а подруга стригла кігті. Перед Цилею був складний вибір -- зʼїсти паштет чи зберегти кігті. Але вагалася вона не довго - паштет переміг. Дати їй паштет саме з банці теж мало свій сенс, бо с миски вона б його слопала моментом, а тут треба було постаратися.
Ну й я нарешті спіймала Печево щоб поміряти на неї кофту, що подарувала мала. Кофточка нас підійшла, але під на Печево була так налякана, нібито я її в мешок запхала й нараз понесу топити. Мабуть на дивилась на ніч собачих жахів. Ну, будемо потроху привчатись носити одяг.
Коли отримала у подарунок шикарну кофтюлину, але ти й гадки не маєш, як носити брендовий одяг
Хахах Печенька дійсно якась налякана)) Ну нічого, звикне. Їй, до речі, дуже пасує ;)
Сподіваюся, що звикне. Я її коли знайшла, зраділа, що у мене буде маленька собакса, яку я буду ненькати й гарно одягати, брати з собою в кафешки. Але нажаль машину вона не любить й одягатися не хоче... От і їздить зі мною Миша – 25 кг живої ваги 😁
Ну, трошки більша за кишенькового песика)))
Ну твої хлопці і дівчата взагалі мешкають наче принци та принцеси (хоча чого це я, ніби мої ні), а Печиво як, врешті погодилася на модний светрик?))
Сподіваюся, що звикне