Всього потроху 😉

Сьогодні на девʼяту ранку мали їхати з Чоколо до клініки. Через ниркові показники вона там купається цілий день. Випускаю Чоколо з кімнати, закриваю решту собакс, іду саджати Чоколо в машину - нема Чоколо! Я в будинок - нема Чоколо! В сад - нема Чоколо і ходить підозріло задоволена Жюлі. Але здерти Чоколо вона б не встигла. Бігу назад в будинок. Знаходжу Чоколо в її кімнаті… Як?!!!! Їдемо до клініки, запізнюємось на півгодини. Це ще добре, що для нас плюс-минус 30 хвилин не принципово. Для лікаря теж не дуже принципово, адже Чоколо дуже слухняна дівчинка, вона залишається там і я заберу її увечері.

На зворотньому шляху купую трошки запасів для продовження ремонту. От у чому перевага, коли робиш ремонт самотужки - ти не привʼязаний до робочих. Є гроші - купуєш, що треба, і робиш. Для мене зараз це ну дуже актуально. Тим більше, що остаточного варіанту у мене в голові поки немає. Але і питання про нього буде ще не скоро.

Зараз я на стадії фіксації стіродуру «грибочками». Для цього треба спочатку робити диски перфоратором. Цю частину я засвоїла ще коли монтувала стіродур на ґанку. Все норм, мені подобається, але перфоратор для мене важковат, тому виходить не дуже швидко. Наступний етап - грунтівка, її я сьогодні купила, потім клей і сітка, а потім вже буду вирішувати. Якщо клей і сітка у мене вийдуть ідеально (що сумнівно, хоча правило я теж купила), то потім знов грунтівка і самоклійні панелі. Якщо ні, то буду штукатурити. Але тут треба думати. Чи я буду робити технікою, вибічте, «срали-мазали», тобто ляп-ляп-ляп, чи буду купувати готову декоративну штукатурку. Але для декоративної штукатурки треба, щоб собакси припинили хворіти, а я закінчила статтю і отримала гонорар.

Ну і на останок - приклад, чому я ніколи не беру участь в кулінарних конкурсах. Та тому, що я і готові продукти не можу нормально розігріти 😂 Ні, краще я вже буду ремонт свій роботи. Так явно безпечніше і для мене і для оточуючих 😉