Тиждень як якась чернетка

Ні, от правда. Дурний-дурний. Ні робота не рухається (сьогодні буквально через коліно поринала чергову статтю), ні садові роботи, ні будинок. Нічого не можу, стан такий, що або повна апатія або панічні атаки.

З ночі нас поливає дощ. За весь день на вулицю виповзла лише один раз, щоб перевірити, як там кроличка Шоккі. Але вона розумничка, здогадалася, що треба ховатися в будиночку. Ну і славно.

Зранку почала роздавати ліки собаксам. Одна думка - не заплутатись. Призначення вета перед очима й погнали. Але з собаксами ніколи нічого неможна передбачити. Запхала я для Цилі пігулки в паштет, а вона їсти відмовилася. Взагалі. Я і так, і з руки, і с ложки - все марно. Навіть не дивиться. Ну що… довелося виковирювати пігулки і пхати в пащу. Не дуже люблю такі варіанти, але що робити. Проте за пару годин вона вже лежала біля миски з сухим кормом і охороняла її від інших собакс. От де тут логіка? Паштет же смачніший !

Миша теж та ще красапета. Вона має їсти лише спеціальний лікувальний корм. Ціна у нього від літака. Але я ж купила. Розважаюся, сервірую їй все двічі на день. Ну, пігулки туди пхаю, не без цього. Так вона спочатку лопає цю лікувальну їжу (вона дійсно гарної якості і смачно пахне), а потім іде красти сухий корм у інших собакс. І що? Все лікування собаксі під хвіст. На мої горе ні воплі взагалі уваги не звертає.

А фоточки - це мій садочок. Просто для насстрою. Хотілось би приділяти йому більше уваги, але якщо в гарну погоду виходить привести до ладу хоча б малесенький клаптик - вже добре. Але я завжди кажу, що краще зробити хоч щось, чим взагалі нічого.