Починаю потроху здуватись 🎈
В принципі все логічно. Жодного разу ще мої напади активності не залишалися безкарними. Тепер все більше лежу як ганчірочку : ні сил, ні настрою. Тут ще здуру новини сьогодні глянула – навіть звичайні оптимісти щось не дуже впевнені в нашому майбутньому. Хоча і розумію, що майбутнє - річ непередбачувана. Але все одне моторошно.
Я скажу чесно, я не дуже люблю місце, де живу. Просто так сталося, що на момент розлучення повернутися до своєї київської квартири через велику кількість тварин я вже не могла. Мій принцип – не можеш змінити місце на інше, змінюй само місце. За допомогою друзів я почала потихеньку ремонт, мала подарувала кучу інтерʼєрних няшек, розрозся мій сад. Але за цей час і я стала старше на десять років. Все своє життя я переїжджала. Точніше - сім. Я змінювала місця і кожного разу розпочинала все спочатку. Але зараз розумію, що на восьмий раз сил може не вистачити.
Добре, треба завʼязувати з паникерськими думками, задонатити ЗСУ та показати вам, що відбувається у мене в садочку. Як ви можливо зрозуміли с першої світлини - прийшов час лілій.
Лілій у мене багато і вони дуже різні. Але в своїх кращих садівничих традиціях я майже одразу десь гублю табличку з назвою, а потім так само успішно забуває, де посадила чергову цибулинку. Тому коржа моя Лілія для мене завжди приємний сюрприз 😂
Квітнуть вже і флокси. Цього року я докупила ще кілька видів, але здається щось накопичила з посадкою. Чи кішки такі до них добралися і по викопували коріння. Ех… доведеться знов докупити…
Лілейники теж квітнуть по всьому садочку. І ось тут треба нарешті привести все до ладу. Хочу спробувати прибрати сітку, що відділяє від собакс посадку вздовж паркану. Рослинки вже цілком дорослі, а сітка заважає мені прибрати бурʼяни. Та ще й дикий виноград треба розподілити по паркану й прикрити деякі місця. Я два роки його вирощувала і майже отримала те, про ще мріяла, але потрібна невеличка корекція.
А це мій соняшник. Точніше, він не мій а свій власний. Я його не саджала. Але залишила, тому що він дуже непогано декорує безлад у цієї частині садку.
Ну і ще трошечки по чаклувала з поливом. Працює все це зовсім не так гарно, як в рекламі, але краще так, чим ніяк. До того ж повозюкаться з водою в таку спеку це було дійсно задоволення 😉
Який же у вас фантастичний сад! 😍
Та у нас і до війни з майбутнім були великі проблеми, а зараз навіть мови немає. У мене бувають періоди коли все наче норм, навіть є якісь дрібні радощі, але я не можу позбутися відчуття наче якогось постійного задушливого запаху, який увесь час лізе у носа і нівелює будь-яку спробу відчути життя. Навколо надто багато зла та негативу, хіба можна тут бути щасливим або хоча б просто в настрої...
Угу… Якось воно триматися все важче. Тут ще з цією водою отруйною, що біля Охматдиту людям дали. Тобто скільки цієї гидоти ще просто серед нас… і ніколи не знаєш, хто саме.
Гіпоманію нажали теж треба гасити, щоб ефект маятника звести до мінімуму. Треба щоб тобі призначили нормотиміки. Бо напади активності це звичайно супер, але за них завжди треба розраховуватися.
Угу( але без них я взагалі нічого ніколи не зроблю(
Нініні, ти просто отримаєш (якщо пощастить) рівномірний стан, у якому не буде цих гойдалок, і зможеш працювати постійно, не виснажуючи себе активними марафонами і не провалюючись у яму.