Конкурс | Мій домашній улюбленець

Вітаю, друзі!

Ітак, Конкурс «Мій домашній улюбленець» від @o1eh.

Звичайно ми зі звиринцем беремо участь. Ну то було б дивно, якщо б ні! 😉

Про кого ж мені написати, щоб інші не образилися? Про кожного зі своїх тваринок я дійсно могу написати якщо не роман, то уж окремий допис точно 😊 І тоді я вирішила обрати когось такого, хто ну ось точно один. Вибір прийшовся на містера Качкінса.

Ви колись бачити качку з важким дитинством? або каченятством? як там воно буде правильно? Ну, ОК, не важливо. Суть проблеми в тому, що мама містера Качкінса була доволі легковажна качка. Ні, можна сказати, що вона дійсно намагалася бути хорошою мамою-качкою, но у неї нічого не виходило. Замість того, щоб уважно слідкувати за своїми каченятами, вона в основному голосно крякала. Зрештою вона десь загубила всіх каченят, залишився один. Ось тут у мене здали нерви, я забрала качененя і сама зайнялася його вихованням.

Зрештою малюк оселився у клітці для гризунів, а тепло мами-качки йому замінила спеціальна лампа, яку йому позичили мої гекони.

Качка є качка, навіть якщо це ще ну дуууже маленька качка, а тому містер Качкінса регулярно влаштовував у клітці безлад, розливаючи воду і розкидаючи комбікорм. Його мама тим часов влаштовувала справжні концерти, кликаючи свого малюка. Мені було неймовірно шкода її, але ризикувати останнім малюком я теж не хотіла. Через кілька днів вона заспокоїлась і зайнялася своїми качковими справами. Каченя тим часом їв, спав та швидко зростав.

Скоро він перетворився з кріхіткого малюка на чарівного дитинча-пухнастика. Але пересіляти його до вольєру все одно було ще зарано. Якщо б малюків було кілька, я б скоріше за все так і зробила, але оскільки качененя був один, я залишила його жити в будинку. Щоправда я мала підшукати для нього більшу клітку.

Але (і це працює для всіх дитинчат) все одне приходить час, коли треба дати малюку більше самостійності. Містер Качкінс переїхав в вольєр до уток-мандаринок. Я не дуже турбувалась, що я селю качененя-підлітка разом із дорослими качками, тому що мандаринка зовсім маленькі. Розміром дорослі мандаринки як раз такі як підліток крякви.

Містер Качкінс швидко звик до життя в вольєрі. До того ж доступ до маленького штучного озера і можливість ляпатися в воді скільки його качкінська душа забажає привели його у захват.

Містер Качкінс вступив до стадії «гідкого каченя». Є в житті каченят та інших птахів такий момент. Зазвичай це відбувається, коли їх дітячий пух починає замінюватися на пір’я. Вони тоді дуже смішні і несуразні: десь вже пір’я, десь торчать шматочки пуху. А якщо все це ще й мокре - ну тоді взагалі ховайся, бо воно щось таке катастрофічно смешнюче.

Але все проходить. Нарешті містер Качкінс повністю змінив дитячий пух на дорослі пір’я і… ось тут на мене чекав сюрприз! перетворився на чарівну міс Качкінс 😉

І ось цієї весни я чекаю, чи вирішить міс Качкінс мати власних каченят? Якщо так, сподіваюся, що вона буде кращою мамою і мені не доведеться знов ненькати каченят.