• Конкурс "Моє хобі" 🥊

Всім привіт ️🖐️

Як і обіцяв, приймаю участь у конкурсі "Моє хоббі" від нашого друга Олега 😏

У минулі дні якось не вийшло, а у неділю у мене був вихідний на Стімі, тож пишу сьогодні.

Закликаю всіх також долучитися до цього цікавого конкурсу і трохи розповісти про свої захоплення та інші способи отримати задоволення/забутися 😅

---

---

---

Взагалі, у мене дуже багато різних хоббі і просто речей, які приносять задоволення,, але на такий об'єм інформації дописи на Стімі, мабуть, не розраховані, да і стільки часу у мене немає, тож крім:

• Музики
• Готування (і поглинання, звісно •)
• Спілкування з друзями
• Прогулянок
• Мрійства
• Різного навчання
• СНУ (то взагалі мій основний анестезійний коктейль з морфію, дмт та горілки 😆)
  і ще багато чого...

...розкажу вам більш конкретно всього про два своїх хоббі.

---

Так, можливо хтось не знав і це буде для вас великим сюрпризом, але я великий фан кіно!))

Моя "кар'єра" споглядальника фільмів почалася ще з раннього дитинства.
У нас був тоді відік і різні касети до нього. Батьки весь час ставили мені мультик "Том і Джеррі", але відчувала душа малого з ще необсохшим від молока ротом Андре, що то зовсім не моє! Я прагнув драйву, переслідувань, перестрілок, жесті! 😈
Тож коли батьки йшли кудись по справам, я витягав того довбаного "Том І Джері" і ставив касету з фільмом "Спина до спини"! Це був досить таки кривавий бойовик з зовсім НЕ дитячими сценами насилля та всяким таким 16+, як мінімум 😅 Через це у мене були деякі проблеми з висловлюваннями... за що потім мені було досить соромно, коли я зрозумів, що казав 😆 (Не можу сказати що саме, то люта жесть)

Я дивився все більше фільмів, починав відчувати їх, переживати. В чомусь вони мене вчили, давали поради, мотивацію, настрій, різні емоції.

Для мене кіно стало по-справжньому великим захопленням, яке я понесу з собою до кінця.

Я дуже мріяв жити у Лос-Анджелесі (Голівуд це один з його районів), бо це якби столиця моєї пристрасті, дуже хотілося бути там, можливо навіть піти на якісь проби))

Зараз же, в цей особливо складний час, кіно стало і моїм душевним знеболювальним, яке непогано так відволікає від реальності 😁

---

"НЕМАЄ БОЛЮ - НЕМАЄ РЕЗУЛЬТАТУ!"

Згадав цей вислів, який часто кажуть культуристи, але він якби підходить до всього, не тільки до спорту)..

Бажання займатися спортом у мене також виникло у дитинстві. Це було спричинено незадоволенням своєю комплекцією, бо я був дрищем! 😁
Але я геть не розумів, що робити, аби стати більшим. Тож, нічого не виходило.

Років у 16 (коли я важив 50 кіло ☠️) знову ж таки, кіно зіграло свою роль. Я надивився Арні (Арнольда Шварценеггера) і почав тренуватися як з голодного краю!))
Я тягав все важке, що було під рукою, доки у мене не з'явилося справжнє залізо на День народження.
Я почав більше їсти. Думати над тим, що роблю, робити якісь нотатки. Я дуже багато читав і вивчав цю тему.
Одному Богу відомо, скільки протеїну я пережер 😄

Були у мене і значні перерви у тренуваннях.
Все ж, максимальна вага, яку я зміг набрати, була на рівні 84 кг.
Я не був сухарем, були як м'язи, так і підкіжний жир.

Трохи пізніше я почав знову займатися і намагатися просушитися (зігнати жир), це дало нічогенькі результати, але не до кінця.

Після початку війни я припинив займатися спортом, не ходив до залу. Навіть вдома нічого не робив.
Через деякий час я все ж почав потроху тренуватися. Це зовсім не ті масштаби, що були до війни, але все ж. Не хочу зовсім втратити форму, тому намагаюсь підтримувати.

Зараз у мене в середньому 3 тренування на тиждень. Це в основному силові. Ще трохи кардіо, боксерської активності, да і все.

Мені завжди подобалися відчуття в тілі після тренувань, ніби всі м'язи забиті та наелектризовані. Відчуваєш себе більш рухливим і міцніше стоїш на ногах. Це класно!)

Ось і добігла кінця моя невеличка розповідь про хоббі.

Бажаю всім мати більше часу для своїх хоббі і чудово провести цей останній у році понеділок 😏✨