Скоро осінь, за вікнами – серпень.
Привіт я з України
Я в резюме написала, що живу у віршах...
Тому останній місяць літа хочеться оспівати у своїх поетичних рядках.
Вот и лето уходит...Заметно подсохли газоны.
Даже ветер усталый ладони в траве не полощет.
А деревья флажками зелёными машут смущённо,
Это август готовит свою привокзальную площадь.
Где-то осень сидит, изучая затёртую карту,
Крутит стрелку часов, изменяя погоду повсюду...
Лишь воробышки так же гоняют по полю азартно,
И хохочет волна, продолжая морские причуды.
Виноградной лозе так к лицу эти спелые гроздья.
Пахнет сочный арбуз, словно красное летнее солнце.
За остатком тепла вышел кот на крыльцо грациозно.
Молодая пчела в лопухах напоследок пасётся.
Что-то мимо прошло...Зря я ветер ловила ладонью.
Но грустить ни к чему, выворачивать что-то наружу.
Лишь кузнечик смешной запоздалые песни трезвонит,
И стекает рассвет по росинке в холодную лужу...
У моїх доповідях я розповідала про те, як починаючи з червня місяця, розцвітали квіти, поспіли фрукти, ягоди на кущах.
І зараз я теж пішла з телефоном, щоб сфотографувати все, чим багатий серпень.
На городі встигли помідори, огірки, капуста.
Дуже смачний капустяний лист.
)
Люблю влітку салати з капусти, помідори прямо з городу, яблука та груші прямо з дерева.
А це фото мені надіслала подруга з Києва, вона на дачі хотіла сфотографувати лелеку, але ближче не підійшла, боячись її злякати.
Моя онука пішла до дитячого садка.
Поки що їй все подобається...
І знову вірші про літо, що минає...
Уходит лето... и вот-вот
Придётся с августом расстаться.
Рассвет холодный, словно мёд,
Застынет на губах и пальцах.
По карте сверив свой маршрут,
Растают в нашем небе птицы…
Деревья руки разожмут,
Чтоб листопадами пролиться.
Взметнёт и сокол в вышину,
Чтоб улететь - не улетая…
Не оставляй меня одну,
Мой сокол – «птичка золотая»…
Пройдут дожди, загар сойдёт,
Сложу в пакет - купальник, бриджи…
Мне ночью ноги греет - кот,
И в мыслях ты - как-будто ближе.
Мы сочиним с тобою сны,
Чтоб скрасить расставанье наше,
И будем ждать своей «весны»,
Она должна вернуться раньше…
Всюду объятья солнца.
Летом у моря – круто!
Каждой душе найдётся
Место - тепла, уюта.
Море на зорьке ранней
Шёпотом мир наполнит.
Дождик – небесный странник,
Вымоет в нём ладони.
Яркий купальник, шорты,
Даже душа разута…
Видно, роман курортный
Крышу снесёт кому-то.
Лето цветёт, а значит,
Воздух цветочный, сладкий!
В полдень песок горячий
Будет кусать за пятки.
А вечерком - попозже,
Море чуть-чуть разгневав,
Ветер волне поможет
Солнце закинуть в невод.
Лучший подарок лета -
Вкусный шашлычный воздух.
И золотого цвета -
Небо, луна и звёзды.
Лето – экстрим и встряска!
На повороте где-то -
Бродит Морская Сказка.
Сказка с названьем - "Лето"…
Дякую читачам-друзям.
Ольга Зоря
Так буденно, немов війни й нема.)
Дякую, що зайшли в гості у моє поетичне літо...У мене у віршах - казка з назвою Літо...
Так хотілося б, щоб літо було мирним.. Таке ж, як у моїх стареньких віршах.
Але, на жаль... Це поки що казка...море, вірші, природа...
Дякую...
Чудові фотографії та вірші, Олюшко! У нас сьогодні затишшя, ніби війни і нема, хоча обіцяли жесть... Дай Бог, щоб всі жахіття скінчилися!
Дякую за відгук. Мені сказав друг із Запоріжжя, що вночі було не тихо біля нього...
Я одразу згадала про тебе...
Бережіть себе, мої добрі...
Так, не дуже далеко від сестрички прилетіло!(((
Ужасс...молюсь за вас...