• Date: 24.6.2022 • Warblog Ukraine 🇺🇦
Всім привіт! 🖐️🙂
Ще один день і це п'ятниця!) Хоча наврядчи це когось цікавить, бо всі дні зараз майже як під копірку і не мають назви.
Всі сплять, їдять, працюють, трохи відволікаються і нервують під час вже традиційної щоденної повітряної тривоги)...
Вже чотири місяці ми живемо у війні. Кожен день - це лотерея, можна вижити, або ні.
Таке гівно вчить цінити кожен момент і кожну приємну дрібницю: чашку кави, їжу, воду, постіль, будь-який дах над головою, а якщо ще є якісь розваги, то взагалі розкіш!)
Вчора, коли я майже заснув під час перегляду фільму, а це було десь опівночі (під час тривоги), в цей момент у нас просто нереально гучно вдарив грім 😅 Я реально подумав, що ракета поруч вибухнула))
А я все продовжував лежати... але відчував, що адреналін непогано підскочив, бо серцебиття значно прискорилося))..Тіло реагує на загрозу)...
Дивно, але під час війни я почав краще засинати, набагато скоріше. А найкращий ефект був саме під час вибухів)... Взагалі відрубався хвильки за 3-4.
Я розумію, що така реакція організму - це механізм захисту, при чому навіть не фізичного, а психологічного. Під час першого місяця війни, коли було дуже гаряче, я змирився з тим, що будинок можуть бомбонути в будь-який момент і всі його мешканці загинуть. Тому коли лягав спати, хотів поскоріш заснути, аби якщо що, то відкинутися гуманно, у ві сні 😄
А переживати... навіщо? Який сенс якщо ти нічого не контролюєш в цій ситуації і від тебе нічого не залежить. Забити і просто жити, поки є нагода!)
А тепер невеличкий блок Іванки.
Погана погода не оминула і її село також.
Під час вчорашньої грози вітер звалив яблуню у неї на подвір'ї. На щастя ніхто не постраждав, окрім самої яблуні 🍏
А це фото вона зробила ще до грози 👇
Вчора також готувала ось такі булочки :) 👇
До речі, каже що через деякий час почнуть приїздити закупщики ягід і можливо їй вдасться непогано підзаробити на чорниці :)
Гарного вечора, друзі! 🙂
PEACE ✌️
Я теж боюся. Кожний вечір приносю подушки в коридор. вдень не так страшно, як в ночі.
Я раніше теж в коридорі сидів) Деякі сусіди говорили що й спали так валетом)
Нічого, все що не вбиває - робить нас сильнішими!)
Зараз так дні летять даже і не пам'ятаєш що було до війни. Всі дні як один
Так, і що цікаво... реальність і час ті ж самі, ну окрім бойових дій. Це війна так вивернула нам сприйняття і свідомість. І тепер дуже цікаво, чи повернеться нормальне сприйняття після війни)...
Я теж не коридорна чувіха, бомбане – то най уві сні...
Оце, до речі, найсумніше, що всі люди, навіть діти, отримали такий собі бойовий досвід і інстинкт самозбереження трохи заглух. Ми звісно не воюємо в прямому сенсі, зі зброєю в руках, але теж беремо участь у війні, бо прилетіти може так само як і на передовій, тому так чи інакше, а всі ми стали трохи військовими, принаймні психологічно)...
Досвід не найкращий, але він дуже сильно гартує)
Досвід посилюється, цього разу на світанку багато хто з друзів сильно пересрав, ракети просто біля їхніх будинків прошмигнули
Паскуди... останні дні надто ракетами загралися...
Я вчора ввечері десь о десятій теж чув щось дивне, на вулиці була тиша як завжди, а потім наростаючий гул в небі... мабуть щось летіло і то був явно не горобець)...
Я за весь цей час, як не дивно, тільки раз бачила ракети в небі – в Кам'янці-Подільському. Неприємне враження...
Неприємне то м'яко кажучи, бо то не просто ракета, то чиясь смерть...