THE DIARY GAME: 19 квітня 2022 року. Містика.

Добрий вечір. Згадав одну історію з минулого життя. І вирішив розповісти вам.
Колись давно мені було 17 років. Написав і сам не повірив. Але розповідь не про мої 17, а про події, що сталися тоді. Слід сказати, що проживши 17 років на світі я не бував ніде дальший за своє рідне Гродно. І ось навесні 1995 року, коли я вчився на другому курсі технікуму, мене викликали в профком і урочисто видали путівку у будинок відпочинку Нарочь, ніби як за успіхи в навчанні. Я купив квиток на автобус і став готуватися до своєї першої в житті далекої поїздки. Їхати належало 10 годин і я сильно хвилювався, думаючи про майбутню поїздку . Ну як би там не було, то що сталося, змусило мене повірити в містику.
У одну з ночей перед поїздкою мені приснився сон: я їду в автобусі по незнайомому місту і бачу будинок, назву вулиці, спуск з гори, поворот направо, аптеку, рожевий будинок, пішохідний перехід, кіоск з газетами і щось там ще, але все так чітко і в деталях, що запам'ятав на все життя. Ну сон і сон подумав я тоді.

Настав день Х. Я сів в червоний Ікарус ( якщо хто не знає були такі автобуси, курсували по міжміських лініях) і поїхав до нових вражень. Поряд зі мною сидів мужик, який знайшов в мені вільні вуха і став розповідати про риболовлю, футбол, гриби, свою сім'ю і місто куди він їде. І коли ми під'їхали до його міста, я побачив свій сон: я їду в автобусі по незнайомому місту і бачу будинок, назву вулиці, спуск з гори, поворот направо, аптеку, рожевий будинок, пішохідний перехід, кіоск з газетами. Я вирішив переконатися в правдивості сну і став говорити своєму попутникові, що ми побачимо далі. Через деякий час, він подивився на мене і сказав: навіщо брехав, що не був в моєму місті ніколи, якщо не був, то звідки ти все знаєш. Я промовчав, ну не міг же я сказати, що мені це усе приснилося.