Крокуємо по січню другий день...

Всім привіт!

Вчора не вірилося, що вже новий рік, а сьогодні вже йдемо по січню 2024 року...
Зранку згадала, що треба зайти в геном родового дерева і привітати двоюрідну сестру з днюхою. Зайшла, а там "ранні пташки" вже привітали, стільки листівок для Світлани, яка зараз живе з чоловіком у Швейцарії. Мама, яка приїхала до них із Маріуполя (її будинок знесли), виставила фото Свєти. Я спитала, де це вона? А Світлана сама трохи пізніше відповіла мені.

Всім рідним дякую! Тільки-но повернулися додому, читаю ваші повідомлення🩷
Фото з Парижа ми з подругою ходили на демонстрацію на підтримку України.

А це наш дядько Слава, який, як і я бавиться віршами, присвятив це рядки Світлані:

З року в рік, як належить за планом,
Ми вітаємо з днем народження Світлану!
І їй здоров'я в нашому світі не просто,
Щоб досягла планки із цифрою 90!!! (можна і сто)

Це сестра Іра з Канади надіслала фотку своєї ялинки та привітання)

А це Світлану приїхав привітати з Німеччини її старший син. У Свєти п'ятеро дітей, хоча вона сама виглядає, як юна дівчина)

Сьогодні ми сидимо під ялинкою, доїдаємо смачні страви, які були на новорічному столі.

Салат-торт із сиру та копченої курки робив онук, бутерброди - внучка)

Усіх частуємо! Їжте на здоров "я! Смачного вам!

А я запрошую вас до свого читального залу на сьогоднішні вірші:

Если хочешь взрыв души услышать,
Как гранату - брось меня во тьму.
Я пою, но песня тише, тише...
Слышно только Богу одному.
Видишь, нежность прячется в припеве,
Чтобы в песню связывались - дни.
Если чувства разрывают в гневе,
Значит, слишком близкие они.

Всё по кругу. В голове склонённой
Жмут друг другу руки города.
Режет слух - молчанье телефона,
Не бывало громче никогда.
Все однажды расстаются как-то,
Даже, если продолжают ждать...
Жаль, что в пьесе нет шестого акта,
Наше счастье не поместишь - в пять.

Столько чувств, а сколько - между ними...
Зря лекарства от "Эрота" пьём.
Нам прижаться хочется - нагими
И до смерти пролежать вдвоём.
От восторга малость обезумев,
Оказавшись ото всех вдали,
Сколько бы горячих поцелуев
Мы друг другу подарить смогли.

Убивает счастье - повседневность,
Зря спасенья кто-то ищет в ней.
Знаю, Еве - не знакома ревность,
Ведь Адам всех ближе и родней.
Чувства многих - не одно и то же,
Только с виду - общие вполне.
Разве нас сомнение тревожит:
С кем мы быть хотим - наедине?

Но ценя любые встречи с каждым,
Мы свою - бесценную - храним.
Можно рай утратить лишь однажды,
Если любишь сам, но не любИм.
Есть любовь "без шума и без пыли".
Убеждаюсь я в который раз:

Боли нет, когда мы разлюбили,
Больно, если разлюбили нас...

Дякую всім за увагу!

Будьте всі здорові та щасливі!

Ольга Зоря