Весна повернулася

Привіт, друзі! Ну, погода знову дивує — цього разу в кращу сторону. Де вчорашній сніг, дощ, сльота й холод? Усе розвіяв вітер. День із самого ранку розпочався яскравим сонечком. Від зими не лишилося й сліду. Ну, хіба що в першій половині дня подекуди ще дув холодний вітер, але вже в другій половині й він зник. І в такий день навіть не хотілося сидіти в хаті чи щось робити вдома.

Навіть якби була якась важлива робота, я б не дуже охоче взявся за неї на горищі. Хоча, в принципі, певна робота таки була. За пів години я запінив усі щілини між плитами. Вони не завжди ідеально стикалися, бо крокви були не ідеально виставлені, і десь стіна «гуляла». Загалом, вийшло дуже добре, але мені хотілося: по-перше, кращої звукоізоляції, а по-друге — щоб не сипалося нічого донизу, якщо щось ставитимемо на горище.

Для цього довелося купити новий пістолет для монтажної піни, бо старий був зіпсований — хтось колись (можливо я - це навряд чи, але я не пам'ятаю, швидше хтось із майстрів, але в мене питання - чому я не перевірив і не промив? 🤔) залишив балон у ньому ще три роки тому. Я намагався прочистити його, купив спеціальний розчинник — не допомогло. Тож довелося придбати новий.

Коли зробив цю невеличку, але потрібну справу, захотілося вже вийти на вулицю, бо погода була просто чудова. Перше, що вирішив зробити — це погуляти з Максимом, бо він цілий тиждень на двір не виходив. Спершу просто походили за ручку біля будинку, покопали м’яча — кілька разів він його копнув, потім взяв у руки. А потім я посадив його у візочок — і поїхали гуляти вулицею.

Весна навколо в усій красі: цвітуть дерева, алича, вербові кущі в саду в когось по вулиці — такі ніжні, яскраво-зелені, смарагдові листочки! Не знаю, чи вони вчора були під снігом, чи сьогодні тільки розкрилися — але виглядають чудово. Весна знову панує! Хоча синоптики, як на зло, знову попереджають про заморозки — вже під ранок. Тож усе, що не змерзло минулого тижня, ще має шанс підмерзнути завтра. Особливо — квітучі рослини.

Коли їхали по вулиці, побачив жука-москалика, що повз собі кудись. О, вже жучки попрокидалися, снігу нема, морозу тож - то чого ж спати? 😄

А по обіді з’явилося ще одне завдання: ми зі шваґром і мамою поїхали на місцеве кладовище — прибрати могили наших пращурів і родичів. Зокрема, могили мого дідуся, бабусі, тітки й дядька з татової сторони. Є там ще інші родичі, але за їхніми могилами дивляться інші. Наша ж «зона відповідальності» — ці чотири. Але я завжди прибираю ще одну біля дідової могили, виполюю там сухі бур'яни і траву, бо туди ніхто не приходить. То чому б не витратити трохи часу, щоби зробити комусь добре?

Чесно кажучи, не розумію людей, які приходять лише до «своїх» могил, прибирають тільки там, а на сусідніх залишають сміття. Якщо є можливість — треба робити добрі вчинки. Особливо в такому місці, як кладовище. Це ж логічно, хіба ні?

Ось таке сьогодні вийшло несподіване прибирання. Учора про це й не думалося, а сьогодні — погода покращилася, і вдалося зробити важливу справу. Важливу, бо хоча б раз на рік, перед Великоднем, треба навести лад. Бо потім туди прийдуть рідні, згадають, і приємно, коли могила доглянута. Якось не хочеться йти на брудне кладовище. Родину треба пам’ятати. Поки ми про них пам’ятаємо — доти вони з нами. Не знаю, чи це буквально, чи просто гарна метафора — але пам’ятати варто.

А завершити цей день хочеться ще однією приємністю: до нас знову повернулися ті чудові весняні вечори, коли сонце сідає й небо розмальовується неймовірними кольорами. Я просто милуюся заходом сонця з кухонного вікна — краса, яка завжди вражає. Хоча не лише з кухні — гарні фото можна зробити й у туалеті - крізь жалюзі, точніше римські штори (чи там ролети? 🤔).

А ще з вікна вдалося захопити трохи сіянців дружини — на підвіконні уже тягнуться догори маленькі помідорчики. Деякі — вже такі великі, що час готуватись до висадки! То ж як тільки відсвяткуємо Великдень — пора садити город, щоб літом насолоджуватися смачними, власноруч вирощеними овочами.