Грибний дощик?

Привіт, друзі! Мої благання нарешті були почуті вищими силами — і дощик таки випав! Учора ми мали повноцінний, нормальний дощ: навіть на подвір’ї утворилося кілька калюжок — що ще кілька годин до того здавалося неможливим, бо земля була страшенно суха.
Учорашній дощ був радше дражнилкою, і я вже думав, що сьогодні буде те саме, але, слава Богу, сьогоднішній дощ виявився сильнішим і трохи напоїв землю. Зараз він уже перестав, і це — така собі ложка дьогтю в бочці меду, бо я сподівався, що дощ триватиме до ранку. Земля пересохла настільки, що потребує не кілька крапель, а тривалого зволоження.

Але все ж — якась кількість вологи випала, і, гадаю, її вистачить, щоб бодай трохи збадьорити ту напівмертву рослинність, що нас оточує. І, ура! Моя картопля буде врятована — та сама, про яку я вже кілька разів згадував у своїх дописах.)))
А ще, можливо, цей дощ підштовхне до пробудження грибницю — а отже, можна буде насолодитися тим, що я дуже люблю: збиранням грибів. Тож гадаю, навіть цього дощу, що випав сьогодні, буде достатньо, щоб не відкладати заплановану поїздку в суботу на гриби. Бо ще вчора, навіть сьогодні зранку, я думав, що доведеться зробиити це, через посуху.

Сьогодні в мене був звичайний день, хоча чомусь не зробив жодного фото. Тож, користуючись тематикою дощу й грибних думок, я вирішив скористатися старими колажами з грибами, які Google Фото час від часу автоматично створює, а я зберігаю в окрему папку.
На першому фото в колажі — мої грибні трофеї в різний час: різні відра з грибами, які я назбирав. На деяких фото — по кілька відер. Швидше за все, там ще хтось із товаришів їх склав, але там, де два відра — цілком можливо, що це й моє власне досягнення.
Є гриби з різних сезонів: не лише білі (хоча їх найбільше), а ще й один червоний мухомор випадково записався — програма його туди "закинула", так би мовити, не в тему. Але нічого — я й мухомори фотографую, просто не збираю.

Сьогодні я ще трохи підшив вагонку в тій кімнаті, що має стати майбутньою спальнею. Закінчити не вдалося — залишилося приблизно три ряди. А також довелося поїхати в найближче містечко за продуктами. Їхав сам, бо Даринка зараз на канікулах, малювання у неї на паузі.
Бо вдома мені сказали (дружина звісно😄) , що вже "немає з чого готувати", тобто — нема що їсти :)

Довелося затаритися так, що ледве додому доїхав. І витратив стільки, що в мене очі стали круглими.
Хоч я й знав, що все зараз коштує немало, але коли в кожному магазині ти запам’ятовуєш окрему суму, а потім усе підсумовуєш — розумієш, що харчуватися не лише власною картоплею дуже дорого.

Зайшов ще й в аптеку — ліки теж влетіли в копієчку.
Тенденція очевидна: прибутки не ростуть, а ціни летять у космос. Але, якщо чесно, нічого особливо критикувати: ціни й так демонстрували дивовижну стійкість в умовах війни, а зараз усе просто "доганяє" реальність.

Тож маємо ситуацію: летять і "Шахеди", і ціни — одночасно.

Але добре, що хоч дощ упав. Було б ще краще, якби здох Путін і Росія провалилася в океан — я б тоді вже згоден був потерпіти все, навіть якби дощ усе літо не падав.

Але, на жаль, це так не працює...