Важка дорога

Добрий вечір! Ранок , ароматна кава та на роботу. Очікувало мене дуже багато пройти і зробити купа справ в першій половині дня. Полюбляю коли всі справи можно вирішити в першій половині дня, при цьому ще що на роботі. І свої справи ще робиш. По приходу на іншу роботу, вийшло так що трохи раніше відпустили до дому.

Так як ми всі захворіли то ніхто не їде на цвинтар прибирати, та на поменальну неділю. Як я вже практично одужала . Вирішили с батьком що я піду просто провідать та покласти цукерки рідним. Але прибирати будемо вже коли одужаемо

Взяля все що треба та в путь. Підходячі до цвинтаря якось серце колотало. Ці хлопчики якім би жити та жити зараз покояться на цвинтарі. Спочатку подумала що знайду колишнього чоловіка. Відразу якось не знайшла, пішла жо родичів провідати. Та повернулась все таки знайти ж могилу. Тим паче спека , трохи втомилась

Одежа поприлипала до тіла. Роспач відразу думала не знайду, підкурила цигарку . Та подумки зараз перекурю і еслі не знайду то наступного разу прийду. Я особливо не вірю в містику , більш реаліст так. Мені все треба по факту , а те що там бла бла бла мене мало що колихає. А тут наче хтось та уважно вдивляються мені у спину.

Првертаю голову і ось нарешті колишній чоловік. Трохи постояла поклала цукерки. Два кроки ступила і шнурки розв'язалися хоча були крепко зав'язні. Можливо також якийсь знак хто його знає.

Коли топала назад думала не дойду. Спека, вода закінчилась практично на більше половини дорозі. С водою то таке але вже ледь ноги волокла. 6Ьепер ось відпочиваю але відчуття що ноги толком не відпочили.