Рольові ігри: гра в шпигуна

Привіт друзі, сьогодні доля запропонувала мені пограти в шпигуна… Все почалося з того, що йду я такий значить на роботу. Як завжди, милуюся красою природи і нікого не чіпаю. Навіть трохи пришвидшував крок, так як повинен був прийти на роботу хвилина в хвилину.

Аж раптом зателефонувала колишня дружина і запитала чи зможу я забрати сина з футболу і привести до неї на нічне чергування?

Зранку я ще не знав, що сьогодні мені повернуть автомобіль із СТО і я зможу це зробити без особливих зусиль. Так що сказав, що було б добре аби вона спробувала знайти інші варіанти хто б міг би забрати сина і привести до неї.

Буквально через кілька годин до мене перетелефонували сказали, що вечером я вже можу добратися автомобіль. Я перетелефонував колишній дружині і запропонував свою допомогу в питанні з сином.

Колишня погодилась, розповівши що син запропонував варіант самому доїхати із футболу та враховуючи мою готовність допомогти в цій справі, краще буде якщо сина заберу я.

Пройшов день, я забрав автомобіль і вже по дорозі додому перетелефонувала колишня і розповіла, що син дуже сильно хоче проявити самостійність і все ж таки, як і планував, самостійно доїхати на автобусі з тренування до роботи.

До цього син ніколи раніше не їздив громадським транспортом сам, та і дуже рідко їздив громадським транспортом у супроводі дорослих.

Це той момент, коли дітям не потрібно заважати а навпаки підстрахувати і допомогти реалізувати своє бажання - бути самостійним.

Розуміючи це ми домовились з колишньою, що я поїду на місце футболу і буду страхувати, спостерігаючи на яку маршрутку сів син і як він з нею став.

Тренування закінчилось о 18:00 і на вулиці вже почало сіріти. Син був зайнятий відеозв'язком із своєю мамою і майже не звертав уваги на все що відбувається навколо. Хто зна, можливо саме в цей момент його свідомість звузилася і він бачив тільки ціль, яка заключалась в знаходженні правильного маршруту автобуса і посадки в нього.

Користуючись такою розгубленістю я дозволив собі нахабність стояти в кількох метрах в деяких моментах ця відстань доходила менше ніж 3 м і контролювати на яку ж маршрутку він сяде

Це спостереження тривало майже 20 хвилин і пропустивши дві потрібні маршрутки в третю маршрутка він такий сів.

Я швидко на автомобілі наздогнав маршрутку і провів її до місця призначення, спостерігаючи як син виходить з маршрутки. Озирається по темній вулиці, йде до входу на роботу. І з неймовірною гордістю за себе він демонструє мамі, що він ВЖЕ самостійний і може зробити все сам.
Я ж, в цей момент активно відписував колишній дружині в телеграмі, і в момент їхніх обіймів не втримався і моргнув фарами. Та навіть цей наглий жест не змусив сина насторожитись.

Отакий от сьогодні в мене видався незабутній перший досвід шпигунства. Виявляється слідкувати за людьми це дуже весела і крута справа.

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>