З таким задоволенням прочитала допис)) Коли HIM були на піку популярності я була десь в 9-11 класі, точно вже не памʼятаю, і не те, щоб я їх багато слухала, але funeral of hearts назавжди залишилася у моєму серденьку і досі є у моєму плей-листі))
З таким задоволенням прочитала допис)) Коли HIM були на піку популярності я була десь в 9-11 класі, точно вже не памʼятаю, і не те, щоб я їх багато слухала, але funeral of hearts назавжди залишилася у моєму серденьку і досі є у моєму плей-листі))
В мене довга історія, як я підсіла на HIM. Якщо дуже вже коротко, то в 2011 в мене з'явився бойфренд, який відкрив їх для мене. Але з ним в мене 5 років були супертоксичні і залежні стосунки. І коли ми нарешті порвали, я з 2016 по 2023 рік уникала HIM, бо вони нагадували про нього. Майже під кожну пісню є епізод з життя, який я не хотіла згадувати, під який мені було боляче.
Але в 2023 в мене раптом виникло бажання послухати HIM (мабуть, через біль з приводу війни). Це була страшна ретравматизація, я ревіла безпросвітно кілька днів. Ревіла і слухала, всі альбоми. А тоді зрозуміла, що виплакала весь біль, і нарешті можу не пов'язувати Вілле з моїм колишнім моральним терористом. І що мені більше не щемить — я тепер справді просто кайфую від музики, від молодих Вілле, Лінде та інших, і не віддам їх більше своїй травмі і тому козлу, який знущався з мене і наспівував в той час "bleed well" та "nobody loves no one".
От бляха... У мене на той самий час теж була історія огидних стосунків, частково я все ще приношу їх до психотерапевта, бо досі іноді сняться кошмари, але на моє щастя той мудак не попортив мені улюблені речі своїм впливом