Живемо сьогодні, завтра може не бути...

Всім привіт, ми з України!

Щодня стежу за подіями у Маріуполі. Серце стискається від болю, сьогодні з ранку засмутилася, подивившись це відео в ютубі... Наче повторно пережила події від 24 лютого до сьогодні...

Мій друг – поет живе у Запоріжжі, працює волонтером.
Вранці він мені написав, що "У нас сьогодні розбили 65 будинків, вбили одну жінку, багато поранених... Недалеко від мене!"

Сьогодні мені надіслали фотографії з Мар!уполю - кафе "Сакура", завідувала цим кафе моя подруга Тетяна – у мирний час.
Зараз Тетяна виїхала з міста, а кафе захопили окупанти і зараз запрошують до себе мирних жителів, які не мають ні газу, ні світла, ні води, ні грошей – досі... Тому кафе пустує, хіба що господарі самі можуть гарно відпочити ...(((

Прапори вже розвішані... Це кафе.

Знаєте, як важко не починати ранок із спогадів... Як важко змусити себе не думати і не говорити про це...
Мені на віршах Ру кажуть, що я воскресла, як птах Фенікс, але тільки моя дочка бачить мене, як я сижу у ступорі зі сльозами... Вона відразу захоплює мене розмовами на кулінарні теми, ідемо з нею шукати нові квіточки на городі, щоб вчитися заново радіти життю...

А це подруга, яка запросила мене жити до себе після повернення до Маріуполя, надіслала мені фото з Греції... Усі подруги намагаються бути поруч, звичайно, незримо, але відчутно...

А це моя двоюрідна сестра у Бельгії зайнялася скандинавською ходьбою. Відразу згадую, що в Маріуполі я теж занімалася нею, ходила по узбережжю... Це було, ніби в іншому житті...

Згадала, як ми з подругою годували чайок, як ходили з палками до зеленого острова, там робили всією командою фізичні вправи, а потім поверталися назад.

Навчаюся жити добрими спогадами і сьогоднішнім днем... Завтрашнього дня може не бути...

А що маю сьогодні на городі?

Ах, яка краса!
Чи не правда?
Життя триває...
Дихаю рівно...

Кому подобаються мої вірші, запрошую до читального залу!

Если буду нужна
Ольга Заря

Бывает в жизни счастье - не всерьёз.
Горчит во рту от мёда и от яда.
Не дегустируй больше горьких слёз,
Ловить за крылья бабочку не надо.

Мои ошибки, зная наизусть,
Ты понимаешь, как я близорука.
Деля на "ноль", зачёркиваю "плюс",
Любая рана для меня - наука.

Возможно, счастье выпито до дна.
Ко мне назад вернулась предоплата.

На случай, если буду я нужна,
Ищи, где не нужна была когда-то...

Живемо сьогодні, завтра може не бути...

Дякую, що цього дня ви своєю душею торкнулися моєї...

Бережіть себе...

Ольга Зоря