Читаю і перед очима картина падаючих балконів, стекол, палаючих будинків... Коли читала про молоду україночку, яка з дитиною бігла в укриття - сльози самі побігли по щоках... нерви... Дуже боялася, що не добіжить... Але слава Богу - жива...
А квартира - це наживне, і в мене, і в покійного сина згоріли будинки, і в моїх родичів... Головне, що ми самі живі, крім двох братів двоюрідних... Здрастуйте. Я теж вірю в закон бумерангу...