Спекотні роковини

Чесно кажучи, щойно зловив себе на думці, що може досить давати однотипні заголовки дописам? Я маю на увазі ті, де я вживаю слово "Спека" у різних варіантах . Але що поробиш, коли справді спекотно 😄. І коли не відбувається нічого не типового, ця одноманітна стабільність лише за заголовком дає зрозуміти основне відчуття довколишнього середовища і основні значущі відчуття дня, що минув. То ж, як ви мабуть вже зрозуміли, останніми днями на мене найбільше впливає спека 😁. Яка тільки посилюється і завтра має сягнути ледь не сорока. Але сьогодні було однозначно спекотніше ніж вчора.

Схожа погода була і рік тому, коли відбувся похорон дядька дружини, що загинув на фронті. А зараз минув рік, сьогодні родина зібралася на заупокійну службу Божу і наче нічого не змінилося, тільки труни не було в церкві. І людей звісно, набагато менше, тільки родина. Потім всі перемістилися до могили на цвинтар, де сонце показало себе у повній красі, смалячи немилосердно. Добре, що в залі ресторану, куди ми потім перемістилися на поминки, були кондиціонери, які навіювали прохолоду, гасячи в пам'яті спогади про схоже спекотне літо на Донбасі у вже далекому 2022.

Після обідню пору у не надто прохолодній хаті тещі ми майже всі проспали, бо були зморені спекою, та й що робити у таку спекотінь? Зате ввечері з дітьми (крім Маркіяна, який погнав із тутешніми друзяками кататися на велосипеді) пішли на місцеві стави освіжитися перед сном і поплавати на фоні заходу сонця. Оскільки було мілко, то вода нагрілася нереально і ніякої прохолоди не давала, хоча коли сонце вже сіло, то ми вилізли із води і було доволі прохолодно. Саме це, а не купання, освіжило найбільше. А зараз я згадую про ту прохолоду, бо в хаті все ще доволі душно.