Розчарування

Привіт, друзі! Я сьогодні розчарований. А ще страшенно втомлений. Тому й пишу цей допис трохи раніше, ніж зазвичай — бо, чесно кажучи, вже просто не витримаю. Зазвичай я публікую дописи десь коло півночі, але цього разу навряд чи дотягну — хилить в сон, очі злипаються.

Чому ж я розчарований? Та тому що знову не назбирав грибів. Ні, цього разу я не повернувся зовсім з порожніми руками — на самому дні відра в мене кілька білих грибів, кілька лисичок, два-три маслюки, два козарики, один дубовик — і, здається, все. Це все, що вдалося знайти за кілька годин у лісі. Ну погодьтеся, це дуже-дуже скромно, особливо зважаючи на те, що мої друзі, з якими ми завжди їздимо на "грибне полювання", були в тому ж самому місці в суботу і назбирали значно більше. І сьогодні, як видно на фото, теж непогано зібрали — в кожного по пів кошика, а то й більше. А в мене у 20-літровому відрі — смішно сказати — гриби тільки на самому денці.

Я не розумію, чому так. Гриби ж були — вони мені їх потім показували. Не можна сказати, що їх зовсім не було. Але я їх просто не бачив. І це мене найбільше засмутило.

Сьогоднішній день був похмурий, в лісі — темно, навіть дуже. Ми ходили з ліхтариками, але й з ліхтариком я майже нічого не помічав. Можливо, я справді вже не той грибник, яким був колись? Чи просто втома, чи, може, зір почав здавати? Останнім часом я помічаю, що мені вже важче читати текст зблизька — тягну його трохи далі від очей. І от сьогодні в лісі, коли темно, і грибів небагато — я "провалився". В такі моменти особливо відчувається, що з результатами щось не так.

Хоча, можливо, я просто шукаю виправдань.

На заправці, де ми зупинились на каву, зустріли інших грибників. Поговорили. Вони казали, що багато грибних місць із часом "вичерпуються" — грибниці перестають плодоносити. Кажуть, у Карпатах таке часто буває — роками місце давало рясні врожаї, а потім раптом усе змінюється, і грибів стає або дуже мало, або взагалі немає. І ніхто не знає, чому — можливо, зміни в ґрунті, вологість, хімія, клімат, тиск, фази Місяця… Бог його знає. Але це, здається, відбувається і з нашим місцем. Бо це вже третя поїздка туди поспіль, яка фактично нічого не дала.

І це, схоже, остаточно закриває для мене цей літній сезон. Бо ще одна поїздка — це ще одна ніч без сну, дорога, пальне, втома, і — можливо — знову ніякого результату. Сенсу немає.

Залишається тільки тонка надія на осінь. Але якщо чесно — я вже й сам не дуже вірю, що в цьому місці щось зміниться. Можливо, варто спробувати зовсім інші напрямки. Багато хто зараз викладає в соцмережах фото з лісів Львівщини, Прикарпаття, Волині — грибів там повно, люди знаходять цілі родини білих. А я прив’язаний до транспорту і не можу просто отак зірватися і поїхати в інший кінець області.

Я вже давно вмовляю друзів поїхати десь у нове місце, хоча б для розвідки. Але їм і там, де ми були сьогодні, поки що вистачає. А мені — ні. Бо третя поспіль невдала вилазка — це вже не випадковість.

Можливо, ще перевірю якесь місце ближче до дому — може, хоча б маслюки полізли. А з білими грибами — тільки якщо хтось із друзів запропонує поїхати в якесь перевірене інше місце, бажано ближче. Бо вже не маю сил вставати о третій ночі й нести себе сонного в ліс без гарантії результату.

І головне — страшенно непокоїть думка: а раптом я справді "втрачаю навички"? А раптом я більше не бачу грибів, навіть коли вони є?.. Це звучить смішно — і трохи як перебільшення — але якщо подумати, то в кожному жарті лише частка жарту.

Хіба не так?