Просто втома

Привіт, друзі. Оскільки вчорашній допис я написав значно швидше, ніж зазвичай, то між ним і сьогоднішнім минуло, як для мене, дуже багато часу — більше, ніж звична доба. Фактично, треба додати ще годин шість зверху. І за цей час емоційний стан мій змінився настільки, що те розчарування, яке я вчора вихлюпнув у пості, здається зараз далеким сном.

Просто промайнуло багато часу, а з ним і емоції — злість, роздратування, сум, жаль, уся та мішанина почуттів — усе це відійшло. Їм на зміну прийшла проста, спокійна втома. Втома від буденності, від постійної, необхідної, рутинної праці.

Я вчора добре виспався — і це окрема радість. Коли довго не досипаєш, коли весь час щось заважає повноцінному сну, то такий повний, глибокий відпочинок — це справжній дар. Його неможливо описати словами. Його можна тільки відчути. Той, хто колись добре "відсипався" після тривалого недосипу — той знає, про що я.

Тож сьогодні вдалося повернутись у звичний ритм: дім, робота, родина, земля. Знову виросла трава. Дуже швидко. Те, що я умовно називаю "газоном", хоч місцями ще навіть не справжня трава — просто ділянки, де вона тільки починає розростатися. Але косити треба вже всюди.

Минулого тижня були дощі, цього — вже майже ні, але й спеки не було. А тому трава росте ще швидше. І от знову дежавю: ніби я все літо тільки те й роблю, що косаркою проходжу коло за колом. А насправді косарку я купив лише два роки тому. Та враження таке, що працюю з нею вже десятки років. Настільки часто доводиться її вмикати, що пам'ять уже переповнена картинками того, як я косив той чи інший клаптик.

Окрім того, сьогодні треба було продовжувати складати дрова. А ввечері ще дружина попросила обробити помідори — ті, що ростуть не в теплиці, а просто на полі. Бо там з’явилися ознаки хвороби. Здається, банальна, але небезпечна фітофтора. Треба було швидко реагувати — рятувати врожай, локалізувати загрозу, щоб вона не поширилася на інші кущі.

І все це — день за днем. Рутинне, знайоме, необхідне. Немає часу на довгі роздуми чи філософські рефлексії. Просто життя. Просто робота. Просто втома. І знову — бажання спати.

Бо хоч я й добре виспався вчора, та новий день приніс із собою нову втому. Тож на цьому — досить. Дякую, що прочитали.

На добраніч.