Косіння та полив

Привіт, друзі! Писати цей допис сьогодні якось не хочеться. Та й, якщо чесно, особливо нема про що писати.

Коли було багато подій, коли ми мандрували, кудись їздили, я мав стільки вражень, що хотілося ними ділитися без упину. Але тоді часто бракувало часу, точніше банально сил, бо був втомлений після насичених днів.

А зараз формат щоденника для цих подій і не надто підходить, бо це вже залишилося в минулому. Повертатися до подій кількаденної давності й знову їх переживати вже не дуже хочеться, а сьогодні нічого особливо незвичайного й не сталося.

Хоча тут недавно один знайомий сказав 😉, що саме бренді спонукало його написати допис, який він теж спочатку не хотів писати. А я сьогодні ввечері випив джин-тонік власного приготування. Джин той самий, що ще минулого року привіз з Іспанії, а тонік спеціально купив. Змішав усе це навіть без льоду, адже і пляшка джину, і тонік стояли в холодильнику і було норм.

Коли ввечері ми сіли дивитися фільм, цей холодний напій після довгого спекотного дня зайшов просто чудово. Наче вода в пересохлу землю. 🤪

У таку погоду дуже важко змусити себе щось робити. Але коли вже берешся, то берешся. Наприклад, косити газон.

Здавалося б, звичайна справа, але в таку спеку це перетворюється на справжній квест, особливо якщо косиш під сонцем.

Я взагалі не люблю, коли газон просто вбивають. Часто бачу, як люди мотокосами чи електрокосами (одним словом ті, що з жилкою) буквально виголюють траву до жовтої землі. Добре, що в мене звичайна газонокосарка (коса здохла). Вона працює значно делікатніше.

Хоча, якщо чесно, справжнього газону в мене майже немає. Є місця, де росте густа трава, яку треба регулярно косити. Є ділянки з молочаєм та іншими дикими рослинами. Десь уже сформувався гарний зелений газон, а подекуди — справжній мавританський: росте біла конюшина. Виглядає дуже красиво.

Але косити все одно потрібно. Особливо там, де квітне конюшина. Дружина дуже любить ходити босоніж, діти теж беруть із неї приклад (я чи не оди у сім'ї, не схильний до цього). А серед квітів легко не помітити бджолу, і тоді відпочинок може закінчитися дуже неприємним знайомством із жалом.

До речі, косив я ще позаминулого тижня. Через посуху добре видно різницю. Там, де росте конюшина, усе ще зеленіє. А от різні бур'яни й молочай уже майже висохли.

І ще раз переконався, що після газонокосарки ділянка виглядає значно краще, ніж після коси з жилкою. Якщо мото чи електрокосою косити неправильно, майже врівень із землею, то трава просто вигорає. Хоча, звісно, якщо тримати її під правильним кутом і не зрізати занадто низько, результат теж може бути непоганим.

Щоправда, сьогодні й моя газонокосарка вирішила трохи покапризувати. Почав виходити з ладу механізм регулювання висоти косіння. Той важіль, яким можна піднімати або опускати ніж — приблизно на 25, 35, 45 чи навіть до 75 міліметрів, — тепер працює якось криво. Начебто все ще регулюється, але кут змістився, і косити стало незручно.

Ну і найбільша проблема зараз — це полив.

Щодня доводиться вирішувати, що поливати насамперед. Зранку або ввечері беруся за шланг і поливаю ті рослини, які можна поливати холодною водою. Сьогодні от довелося поливати грядки з буряками.

Чесно кажучи, це вже справжній марафон. Бо якщо зараз не поливати город, то спека зробить свою справу дуже швидко.

А синоптики тим часом зовсім не радують. На неділю й понеділок місцями прогнозують до +39 °C. І, мабуть, сама спека ще не була б такою страшною, якби хоча б час від часу проходив дощ.

Але поки що про дощ залишається лише мріяти.