Довгоочікувана прохолода

Зранку прокинулася від того, що банально замерзаю. Але встати ніяк не могла, мені так солодко спалося. У кімнаті нарешті панувала приємна прохолода, тож я ледве змусила себе піднятися, дістала підковдру, закуталася в неї наполовину і знову заснула міцним сном. Після цих нестерпно спекотних ночей я вперше за довгий час по-справжньому виспалася, тому провалялася в ліжку майже до десятої години ранку.

Потім неспішно зварила чаю. Подзвонили батьки, розповіли про свої плани (добре, що я в них не входжу), і я пішла на балкон подихати свіжістю. На вулиці було напрочуд добре, навіть трохи холодно, тож я одразу вирішила взятися за велике прання. Процес виявився довгим. Спочатку гріла воду, щоб розвести кисневий порошок, а потім чекала, поки він охолоне. Для кольорових речей це обов'язково, бо кисневий відбілювач у гарячій воді може зіпсувати колір, а коли остигає — працює ідеально й безпечно. Поки цей розчин холонув, я сортувала інший одяг і без упину запускала машинку. За день випрала купу всього, навіть одну з великих диванних подушок. Я щоліта обов'язково перу всі подушки та великі речі, щоб вони як слід освіжилися та висохли на свіжому літньому повітрі.

У перервах між пранням вискочила в «Аврору» по дрібнички для консервування, адже сезон заготовок уже на носі. Хотіла знайти спеціальний металевий банкозахват (такі великі «щипці», якими зручно діставати гарячі банки з каструлі після стерилізації). Знайшла, але вони мені зовсім не сподобався, якийсь примітивний. У батьків вдома набагато кращий. Але оскільки він залишався останній, забрала що було. Якщо десь зустріну якісніший, обов'язково куплю інший. Ще прихопила упаковку маленьких кришок, хоча вибір був небагатий. Нічого, буду тепер заходити частіше й докуповувати потроху.

В додатку написано , що багато...

Повертаючись додому, зустріла біля під'їзду сусідку. Думала просто привітатися, а в результаті застрягла в тіньку на півтори години.)) Поки сиділи й балакали, я навіть трохи змерзла, бо хоч на термометрі й було +25 градусів, вітер дув по-справжньому холодний. Зате вдома стіни досі тримають накопичений за тиждень жар. Прийшла, заварила свіжого чаю й знову повернулася до свого «прального марафону» — розвішувала, закидала, діставала. На це пішов абсолютно весь день, і на інші хатні справи сил уже не залишилося. Готувати теж не стала, сьогодні ми просто доїдали все, що було в холодильнику. Але я неймовірно задоволена, що цей великий пунктик з пранням нарешті викреслила зі свого списку.

Під вечір накотила туга — дуже скучила за малим. Він зараз відпочиває в селищі, розважається на повну. У нього там і басейн, і шашлики, і ранковий чай на свіжому повітрі. З друзями вони то в карти грають, то в шахи, то в комп'ютер. Катається на велосипеді по всьому селищу по чотири кілометри в один бік, чотири в інший, як він сам каже, «відкриває нові горизонти».)) Я через це сьогодні навіть розсварилася з ним по телефону. Мало того, що їздить так далеко, так ще й мобільник у нього старенький, без функції відстеження локації.

А тут ще й у новинах прочитала жахливу звістку про сьогоднішню смертельну аварію, де легковик KIA влетів у рейсовий автобус. Мене такий страх узяв, руки затрусилися, одразу почала малому дзвонити — а він, як на зло, не бере трубку... Ну, підлітки, що з них узяти. Наказала більше так далеко не заїжджати. Можна ж чудово кататися навколо будинку, а не роз'їжджати казна-де по всьому селищу. Син, звісно, додому поки взагалі не хоче, канікули й відпочинок у нього йдуть на повні сто відсотків.

На сьогодні все, нехай ніч буде спокійною.

_{Posted using SteemX}