І знову черговий спекотний день

Бувають ночі, коли вибір стоїть між нестерпною задухою та гудінням вентилятора. Минулої ночі я намагалася вимкнути вентилятор, щоб відпочити від цього постійного шуму, але в такій спеці вижити просто не-мож-ли-во! Довелося вмикати знову й засинати під його монотонний гул. Спала погано, часто прокидалася, тож сказати, що я виспалася — точно ні.

Вранці, як завжди, пішла на балкон зі своїм традиційним чаєм. Виявилося, що в мене закінчився лимон, тому вирішила швиденько збігати до магазину, поки сонце ще не так припікає. Але поки збиралася, вийшла вже десь об одинадцятій годині. Спека на той час уже набрала шалених оборотів. Насилу встигла повернутися додому. На диво, почувалася спочатку цілком нормально.

Повернувшись, вирішила зайнятися своїми квітами на балконі. Кажуть, що пересаджувати та доглядати за рослинами краще в «жіночі» дні. Наприклад, середа вважається саме таким днем, на відміну від «чоловічого» вівторка. Тож я взялася досаджувати квіти, які стояли й нарощували коріння в моїй оранжереї)). Нарешті розібралася з шефлерою. Обрізала з неї нові пагони й поставила їх у воду, а старий корінь просто викинула. Горщик залишився повним хорошої землі, яку я якраз і використала для інших рослин. Сьогодні посадила справді багато квітів. Тепер питання лише в шефлері. Хай пускає свіжі корінці, тоді посаджу її в менший горщик. А ні, то хай як хоче: схоче — виживе, не схоче — я вже не знаю, що з нею робити. Але, думаю, молоді пагони таки приймуться.

А далі знову почалося: спекотно, спекотно й ще раз спекотно. Робити щось по дому було просто нереально. На вулиці хоч і з'явився якийсь легенький вітерець, від якого ставало значно краще, але протяг удома я влаштувати не могла. Знову довелося ховатися під вентилятор. На жаль, мій давній ворог — сильний головний біль — знову повернувся. Я вже не знаю, як із цим боротися, але в таку жару голова розколюється постійно. Доводиться просто лежати пластом, поки нарешті не сховається сонечко. Тільки-но воно сідає, мені одразу легшає. Звісно, не обійшлося без чергової таблетки пігулок.

Коли трішки відпустило, я все ж таки змусила себе піти на кухню та нажарила кабачків. Зараз якраз сезон, вони коштують усього по 20 гривень, тож можна накупити багато. Правда, стояти над гарячою сковорідкою в таку духоту — це ще те випробування. Звісно, нічого іншого гарячого їсти після цього вже зовсім не хотілося.

З хороших новин — світло нам так і не вимикали, графіки обмежень скасували, і це принесло величезне полегшення. Та й обстрілів, якими так лякали, на щастя, не було, тож день минув тихо та спокійно. Я видихнула, ні за що не переживала, нікуди не поспішала. Спокійно написала черговий пост на Фейсбук, а тепер ділюся думками й тут, з вами.

За логікою, вже можна було б лягати відпочивати, але я точно знаю — зараз спати не буду. Після денної спеки й головного болю я нарешті прийшла до тями, а оскільки пів дня пролежала в ліжку, тепер організм бадьорий і сон не йде. Отакі мої справи.

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/

Відео мого сина на YouTube.

_{Posted using SteemX}