Лист у засвіти 🙏

Сьогодні тобі б виповнилося б вже 79. Але ти пішов у вічність, і для нас твій вік вже не буде змінюватися. Шість років пройшло, але звикнути до цього неможливо. Для мене ти назавжди залишишся самим молодим і симпатичним серед тат моїх однокласників, самим мудрим серед всіх знайомих, самим рідним, необхідним і незабутнім, серед всіх мільярдів людей що жили і зараз живуть на цій Землі.

Мабуть років з десять перед твоїм відходом - твій день народження ти святкував із друзями "на гаражі". Професор пішов в один день з тобою, то ж думаю ви і сьогодні з ним зустрінетеся. Може хтось і засуджує, а я буду просити Артура чи Микитку ( він в відпустку приїхав) відвезти тобі на цвинтар пляшечку пива.
За шість років, як ти у засвітах, приснився мені всього декілька разів, і один із них - просив тормозок "на гараж" зібрати. Тож думаю що і сьогодні, і на Трійцю ти чекаєш на наші відвідини.
Завжди згадувала тебе дорослим і досвідченим, своїм татом. Але ж знаю і історії з твого дитинства. Пам'ятаю, як розповідав і сміявся.
Ви з Павлюсіком ( дядя Павлік, привіт 🤝) повинні зібрати вишні. Вже назбирали майже повне відро і тут малий вирішив в нього надзюрити 🤦 Ти переляканий - щоб батьки не побачили, засмучений, що гульки відкладаються, бо треба нове відро нарвати, та ще й вигадати куди це заховати. В кінці города закопали зіпсовані вишні, а потім знову лізли на деревину. Уявляю скільки ти згадував брату ту історію, якщо навіть я про неї знаю.
З вишнями ще одна історія пов'язана. Точніше з вишневим варенням. У великій кімнаті, та що "холодна", в буфеті стояло варення. Слоїки були накриті пергаментним папером і перев'язані тоненькою мотузкою. Початок п'ятдесятих років, ще геть нещодавно був голод. Продукти ще не були в достатку. Солодкого хотілося. А його не давали просто так, коли захочеться. Тато тихенько, на ничку, знайшов те варення і під'їдав потрохи. А кісточки з вишень, щоб не попастися, кидав під кровать. Ви ж пам'ятаєте що це в "холодній"? На цій кроваті ніхто не спав, вона стяла прибрана нарядно в вишивані простирадла і наволочки. Не знаю, з якою періодичністю там робилося прибирання, але при черговому - бабуся побачила ті кісточки і вирішила що то крисяче лайно. Терміново викликала діда, щоб шукати крисяче кубло. Ну дід за п'ять хвилин знайшов. Правда не кубло, а той зад, що отримав ременя і за крадіжку, і за брехню.
От що цікаво. Варення крали. Була ще якась історія з бочковими яблуками. А от вино, якого дід нароблював дуже багато, не чіпали. Чи то нам не розповідали?

Тато закінчив школу майже на відмінно. А спробував би по іншому, коли його мама завучка, ще й дуже строга, без поблажок кому лібо. Відправили батьки тата вступати у ВИШ в Кіровоград. Він вступив, а на наступний день забрав документи і поїхав в Кривий Ріг вступати в училище на електрика. Вступити то вступив, а грошей на дорогу додому не залишилося. І пішов він пішки. Дома батьки вже тиждень не знали що і думати - хлопець пропав. Мобілок ще не було, та і на стаціонарний не так просто подзвонити. Та і куди? Вирішили звертатися в міліцію. Але перед цим днем бабусі приснився сон, що вона дивиться на дорогу і бачить як Валерій іде. І дійсно, десь ближче до обіду прийшов тато, босий, худий, але щасливий. Ти сам обрав собі ту професію, яку любив.
Таке. Наче і тобі пишу, а наче спогади. Все разом.
Передивлялася твої фото - немає дитячих. Пару штук вже підлітки, а далі армія.

А ні, знайшла твоє фото - тобі 20 років, підписано що це ти ще на навчанні. Ох і гарнющий же ти! Уявляю скільки дівчат про тебе мріяло.
А пощастило нашій мамі. Знаю історію вашої зустрічі, як ти у відпустку приїхав. Мама ж також красунею була. І за нею багато хлопців упадало. Черговий набридливий кавалєр дістав своєю увагою на танцях так, що вона вирішила втікати додому через вікно в туалеті. Все б нічого, пролізла легко, тоді ще худенькою була, а от вузька спідниця не витримала наруги, розійшлася по шву аж до поясу. Іде ця красуня по дамбі, світить білими трусами, аж раптом із темряви - "Ну привіт, не очікувала?". Порвана юбка стала в нагоді, нічого не заважало застрибнути в обійми ☺️
Сподіваюся що ви і зараз там щасливі. Молоді і гарні. Спостерігаєте зверху за нами, охороняєте нас.
Любимо і пам'ятаємо вас. Царства вам небесного 🙏

_{Posted using SteemMobile}