Тиждень добігає кінця

Схоже, що я людина антирежиму. У багатьох повсякденних справах я ніби уникаю повторюваних дій, інакше через якийсь певний час для мене це стає нестерпним. Наприклад, я можу вийти на роботу вчасно, але ні – мені потрібно чимось заморочитися, вигадати якусь фігню в останню хвилину, а потім доводиться бігти на роботу. Виїхати з роботи додому вчасно теж проблема – я ще до 20 хвилин можу сидіти в інтернеті або надиктовувати допис у блог. Є багато таких самих моментів, коли я міг би зробити все як належить, але чомусь сам собі вигадую якісь відмазки, щоб трохи відійти від норми, від графіка. Я впевнений, що цьому є якесь психологічне пояснення. До речі, з блогом у мене те саме. Ні, щоб виробити собі таку звичку – один допис на день. Ні... Треба “загубитися” на два-три дні, а потім самому себе переконувати, що я антирежимна людина. Можливо, причина в іншому. Мене все задовбало. Так, @diodao? Зараз я “піддакую” після перегляду вашої останньої арт-творчості. Як же вона мені зараз підходить під мій стан духу, коли просто все задовбало – і в житті, і в блогерстві, і в соціальних мережах, і всюди. Але цей мій настрій – явище тимчасове, тому не судіть мене за мої слова і просто гортайте далі.

Що ж відбувалося в мене сьогодні, учора і позавчора? Коротко: нудьгувати не доводилося. Позавчора ми все ж таки зібралися з дружиною поїхати до магазину IKEA за тумбочками їй в офіс. Попередньо я знайшов непогані варіанти на сайті магазину, й краще було подивитися все це фізично, оскільки магазин розташований не так уже й далеко. Того дня в мене був короткий робочий день, я заїхав за дружиною, і ми вирушили до магазину. Взяли дві невеликі тумбочки: одну в офіс, а одну додому. Ми кілька років не були в магазинах IKEA.

Найнеприємніше те, що якщо тобі потрібно знайти щось конкретне і ти знаєш, де воно знаходиться, усе одно доводиться пройти весь виставковий зал, а на це витрачається багато часу. Наприкінці ти лише потрапляєш на склад, де за номером товару можна знайти упаковку з обраним товаром у розібраному вигляді, і вже після цього потрапляєш на касу.

Зібрати меблі дружина попросила на вихідних, але вчора я не втримався. Іноді просто “руки сверблять” завершити розпочате, коли щось зупинено на півшляху. Хоча іноді у мене цей механізм спрацьовує рівно навпаки.

Сьогоднішній день на роботі був ідеальним – спокійним, справи йшли без поспіху, роботи було в міру. Але мабуть за тиждень моя енергія вже була на межі, і я ніяк не міг зібратися та налаштуватися на робочий стан. Час за відчуттями тягнувся нескінченно. У мене рідко бувають такі дні, коли внутрішній стан не відповідає сприятливій дійсності.

Увечері ми з дружиною ввімкнули старий фільм “З мене досить” (Falling Down) 1993 року з Майклом Дугласом у головній ролі. Ми давно збиралися переглянути цей фільм, тому що бачили його (кожен із нас окремо) ще в 90-х роках, і тоді він здавався нам крутим, але все ж таки епоха вже не та, і враження були так собі.. Але цей гештальт треба було закрити :)

Вийшло написати про все буквально у двох словах :)

Дякую за увагу! Бажаю всім спокійного завершення тижня.

_{Posted using SteemX}