Неділя – важкий день, бо робота

Я ледь не пішов за своєю нещодавньою звичкою нічого не писати у важкі дні, але повернувшись додому все ж таки взяв себе в руки і вирішив щось написати про минулий день. Тиждень у нас хоч і починається з неділі, але це нічого не змінює. Перший день тижня зазвичай завжди видається важчим за наступні, але сьогодні ритм роботи був просто шаленим. Часу, як завжди, ні на що не вистачало, та й клієнти були з "сюрпризами", тобто прості планові перевірки перетворювалися на корекції лінз і займали більше часу, ніж було на них відведено секретарем. Хотілося "покрутити й кинути", і взагалі поїхати кудись, але альтернативи немає, довелося допрацьовувати свої 10 годин.

Під час одного з прийомів пацієнтів до мене в кабінет вривається бос і з самовдоволеним виглядом радісно заявляє мені, що він замовив новий UV-принтер на заміну старому, який останнім часом несправний. Чи був я так само радий цьому? Абсолютно і категорично ні. По-перше, тому що більша частина роботи з цим апаратом лягає на мої плечі. По-друге, часу на роботу з цим пристроєм не виділяють, і доводиться викручуватися десь між прийомами клієнтів, вигадувати собі вільний час, якого фактично не існує.

Колись давно я вже писав про цей девайс. Це принтер, який друкує спеціальною фарбою, що на виході зі спеціального сопла застигає під впливом ультрафіолетових променів. Простими словами, це той самий гель-лак, який жінки наносять на нігті, і він сушиться в ультрафіолетовій лампі. Тільки ця фарба рідка і виприскується на поверхню матеріалу мікроскопічними краплями. Уся проблема таких пристроїв у тому, що якщо на них нічого не друкувати хоча б раз на два дні, то фарба всередині механізму пересихає, частинки фарби осідають у трубках, особливо білий пігмент, і з часом ці трубки вже неможливо прочистити, а працювати з таким пристроєм уже не можна. Попередній принтер мій бос замовляв просто з Китаю, і зараз ця 100-кілограмова машина стоїть без діла та чекає, поки ми винесемо її на смітник. Так, можливо, її можна полагодити, але потрібно серйозно за це взятися. Замовити спеціальні трубки, окремо розібрати механізм, замінити трубки. Але для цього потрібно виділити мені окремий день або два на таку роботу. А керівництво цього робити не хоче. Шукали техніка, але не знайшли. Ніхто не хоче обслуговувати принтер невідомого бренду. Ось такий глухий кут утворився, і дороговартісний апарат буде викинуто. Тож я дуже розчарований наближенням повторення цієї вже пройденої історії.

Наприкінці робочого дня стало помітно спокійніше, з’явилося більше вільного часу. Але ми дійшли до того стану, що закінчилися навіть спеціальні форми, у які заливаємо гіпс для подальшого виготовлення моделей лінз і очей. А також утворилася черга приблизно з двадцяти виробів, які взагалі нема в чому виготовляти. Утворився якийсь колапс. Видавати роботи не встигаємо, але чомусь встигаємо приймати нових клієнтів. Такого ще ніколи не було. Головне вчасно згадати, що це не мій бізнес, і переживати нема про що.

Після робочого дня в неділю часу майже ні на що не залишається. Дорога додому займає близько сорока хвилин, хоча буває по-різному. Поки повернешся додому, встигнеш зробити кілька дрібних справ, а там уже ніби й пора лягати спати, бо вставати рано. І щоразу виникає відчуття, що шкода витрачати час на сон, хоча нічого не вдієш.

Усім дякую за увагу і гарного тижня!

_{Posted using SteemX}