Я також рятуюся від депресу і літературою, і музикою в навушниках (тою, що створюю).
Є така притча, що змій затикає собі вухо хвостом, щоб не чути дудки заклинателя, і так рятується від того, щоб бути загіпнотизованим. Метафоричний "заклинатель" для нас це життєві обставини, які провокують важкі думки та емоції, а занурення в якусь творчість це образ "затикання вуха" від негативних думок, і навязування собі власних, кращих.
Це діє і допомогає... хоча краще було б просто мати благополучне життя.
В нинішніх реаліях благополучне життя лише у покійників( в іншому світі
Ага тому що покійник від слова покій пішло :) 😆
Так
Я завжди жила з думкою що на тому світі краще 😆
Буде велике розчарування якщо це не так. 😆
І я часто думаю про те, а що там взагалі і чи є воно інше?
Я теж, цікавилась цією темою, ще аудіокниги слухала гіпнотерапевта Майкла Ньютона, де люди під гіпнозом згадували що стоїть за порогом життя. Не знаю казки, то чи ні. Але цікаво порівнювати між собою такі історії. Адже що знаходиться після життя описується в різних міфах різних народів, є спогади під час клінічної смерті в людей. Але ж важко сказати то ілюзії мозку (галюцинації) чи щось реальне.
В мене в знайомої теж таке було під наркозом бачила батька покійного, що казав ти не померла тобі ще не час. Звісно коли таке бачиш віриш. Але є ж і сумніви, точно сказати не можна.
Але підсвідомість вірить в життя після смерті. Я читала книгу жінки що вивчала сни людей що помирали. Вони виражали ось що - помре твоє тіло та не ти. І таке снилося навіть тим, хто помирав раптово. А це вже показує , що цьому можна вірити