19 квітня 2025 року. Субота перед Великоднем

17:30

наші яйця

Передвеликодній привіт!😃

Цьогоріч я фарбувала яйця так, як побачила в одного дяфчика в інстаграмі: обваляні в мішурі з цибулиння і білого паперу, замотані у фатин і потім зварені в каркаде. Дуже сподобалося: креативно і натурально. І кожне яйце отримало унікальний візерунок.

Навіть батьки тішаться цими яйцями, як діти малі, фоткають і показують всім. 😄

Хоча батьки втішені і так ще із вчорашньої ночі: спочатку за те, що ми придбали автівку, а зранку вже за шанс стати бабою та дідом. Вони чекали цього дуже давно, хоч і ніколи не напосідали, не допитувалися, не зайобували. За що я їм, звісно ж, вдячна, але це мовчазна подяка — висловлювати її було б якось недоречно. 😅

Скубі-Ду вже встиг обгаркати маму. Він влягся під двері, і коли вона їх відкривала, почав рикати. Коли приїздить куча людей, його перемикає: він чи то ревнує, чи то злиться за те, що так довго не приїздили, і при будь-якій зручній нагоді загрозливо гарчить. 🙈 Але ми вже звикли, і не відчуваємо такого страху, як це було в 2022-2023 рр. Тепер погрози Скубі-Ду вкусити за ногу стали таким же фоном звичного життя, як і повітряні тривоги...

Шкода, що через поганий процес травлення, нудоту і печію я не спробую великодніх ковбас та м'яса. А тато накупив їх дуже багато, і різних. Він ще не знав, що у мене м'ясофобія, коли ходив на базар. 😄

Але я замовила йому купити броколі для запіканки, і вже її приготувала. Мама скептично поставилася до цього прохання: мовляв, викинеш, не вірю, що їстимеш. А запіканка вийшла такою смачною, що і мама шматок з'їла, і тато. Коротше, топчик.

Зараз у нас допікаються пасочки. Коли допечуться, зроблю фото. Цьогоріч я хочу спробувати зробити глазур (ми раніше ніколи не вкривали паски глазур'ю). Сподіваюся, рецепт з інсти не підведе.

Коротше, подобаються мені всі ці традиції. Не готова я від них відмовитися лише того, що не підтримую християнство як релігію. Навіть компонент з освяченням кошика рано-вранці подобається, тож піду з татом о 5-ій годині. Просто менше вникатиму в суть усього цього — братиму лише те, чого потребую.

Чоловік каже, що скоро я стану щасливішою, бо пролактин зробить мене тупою. 😅 Типу, мій трохи вище середнього IQ і є причиною меланхолій та клінічних депресій. Частково це так, бо занурюючись надто глибоко в суть явищ і постійно шукаючи фактаж, сильно задрочуєшся і зневірюєшся, наповнюєшся розчаруванням і ловиш беззмістов'я. Що ж, побачимо, як воно буде, побачимо.

---

21:02

Погуляли зі Скубі, повечеряли (всі з м'ясом, я без м'яса), одну пасочку навіть розрізали спробувати — смакота. Мама з татом по черзі її вимішували, щоб руки не надто відпадали. 🙃

Спробую тепер перекласти хоча б пів сторінки книжки, бо дедлайн маю 30 квітня. Ця книжка взагалі не в тему мені, треба було відмовитися... Але марнославство не дозволило: це що ж, на 4 книжках буде моє прізвище, а на 5-й — якоїсь студентки чи студента? Бо за такі копійки, як там платять, перекладати погоджуються тільки люди без досвіду і я. 😄 В мене, тобто, теж досвіду в прозі не було, того й погодилася рік тому. Звідки було знати, що п'ята книжка впаде мені на голову аж тепер?! Жах. Але я впораюся.