Снігова печаль

Мандрую лабіринтами кварталів.
З них шлях виводить аж у небокрай.
Чаклує сонце кольорові хмари
І зачіпається за снігову печаль.
Вона плете деревам чорні віти.
Вона снігами поле забілить.
Змішає сніг із хмарами їй вітер.
Холодне сонце зникне вже за мить.
Час і мені рушати знов додому.
Зігріти душу чаєм з літніх трав.
Ще раз коротким поглядом з балкона
Торкнутися печалі у снігах.

Публікую для вас власні вірші та фото.
Бажаю вам сонця на душі за будь-якої життєвої погоди!