The Diary Game 19.06.2022. МАЛЕНЬКЕ СВЯТО ПОСЕРЕД ВІЙНИ... @null | 25%

Доброго дня, я з України!

Сьогодні в мене невелике свято, якщо можна так сказати в цей страшний час - вийшов наступний альманах "Про що гудуть СИРЕНИ України", тільки у електронному вигляді...

Про це мене повідомила ввечері редактор Марина Дубовик.

Є в цьому альманаху сторінки і з моїми віршами...

Ці вірші я написала вже під час кривавої війни, нав'язаної нам росією, та особисто - чудовиськом путіним...
І як такого ще Земля носить?! Як його не спепелять прокльони та сльози людства?!

І БУДЕ ПЕРЕМОГА!

Сьогодні думка в мене лиш одна:
Щоб скічилась ця проклята війна...
Щоб вибухів не стало і жахіть,
Та мир запанував в весняну мить!

І БУДЕ ПЕРЕМОГА! А ціна?!
Від болю стогне Куля вся Земна,
Від смерті діточок, жінок, батьків...
Хто ж виправдає росіян-братків?!

Болить душа за рідних і близьких...
Давно немає звісточки від них...
І звірства орків не порахувать...
А вашім матерям плювати, знать?!

Нас знищують нещадно день за днем...
Проклятий КРЕМЛЬ! ГОРІТЬ ТОБІ ВОГНЕМ!!!
Не підкорити дружній наш народ,
Хоч ви сюди кидаєте весь зброд!

Стійка країна наша і міцна!!!
Недолюдків геть викине вона!!!
А прапор наш над Світом майорить,
Хто з нами поруч в цю жахливу мить!!!

"ЧАС ПРИЙШОВ ЗБИРАТИ ВАМ КАМІННЯ"

І знов весна буяє навкруги,
Каскадом ллється сонячне проміння...
Та рідну землю топчуть вороги,
Гидке плетучи чорне павутиння...

Від крові й болю Матінка-Земля
Страждає, бідна, цілі дні і ночі...
Путисти того клятого Кремля
Країну нашу підкорити хочуть.

Стріляють з "Градів", танків та гармат;
Скидають бомби на міста та села...
Який ти "добрий", наш російський "брат"!
У тебе вдача - бач, яка "весела"?!

На захист стали українці вмить,
Дають відпор рашистам без вагання!
Земля під ними все частіш горить
І їх погибель - лиш часу питання!

Хто звав сюди вас, кляті москалі?!
Від чого і кого прийшли "спасати"?!
Бо ми життю раділи на Землі -
Ви ж не могли цього подарувати!

По вас "ридає Нюрнберський процес"!
Вам скоро віділлються наші сльози!!!
І Україна видалить "абсцес",
І змиють слід ваш вмить весняні грози!

Нехай весна буяє навкруги,
Каскадом ллється сонячне проміння...
Вже близько так надії береги,
Бо "ЧАС ПРИЙШОВ ЗБИРАТИ ВАМ КАМІННЯ"!!!

МИРУ ТА СПОКОЮ!!!

Сьогодні місяць, як у нас війна...
Вогнем палає рідна Україна...
Та мріють всі, щоб скічилась вона,
Щоб мир настав і спокій у родинах!

Щоб знову зорі сяяли вночі
І Місяць для закоханих до ранку...
Нехай сирена клята замовчить,
Що місто моє будить на світанку!

Нехай щебечуть радісно пташки,
Літаючи в блакитнім чистім небі;
Розкриються рожеві пелюстки
Квіток шипшини там, де тільки треба!

Нехай сади квітують навесні,
Шумлять лани з пшеницею та житом,
І сняться лише гарні сни мені!..
Так хочеться в країні мирній жити!!!

Плекати праонучку, як колись,
Її пухкенькі щічки цілувати;
Дивитись без страху в блакитну вись,
Як в чисті її, карі оченята!

Сьогодні місяць, як у нас війна...
Вогнем палає рідна Україна...
Та вірю: скоро скінчеться вона
І буде мир та спокій у родинах!!!

КВІТУЙ, ЗАПОРІЖЖЯ, МІЙ КРАЮ КОЗАЦЬКИЙ!!!

Привіт, мої друзі! Привіт, дорогенькі!!!
Я поруч із вами! Жива!!!
"Живе Україна, живе моя Ненька!" -
Злітають у простір слова!

Моє Запоріжжя, мій краю козацький!
Квітуй і буяй навесні!
Нас ворог страшний не заступить зненацька -
Сирени співають пісні!

Шумить ліс могутній на Хортиці милій,
Немов козаченьків склика...
Отаман Сірко їм відроджує сили,
Де Острів цілує ріка!

І ось навкруг міста війська запорізькі
Стають вже плечем до плеча.
Дай сили їм Боже, бо нелюди близько!..
Нехай їм всього вистача!

Могутню броню дай, мов скелі Дніпрові,
Життя їм усім збережи!
І в рідний свій край, де зростали в любові,
Вернутися їм поможи!

Бо матінки ждуть їх живими додому,
Не зводячи погляд з дверей...
Вони не радіють і дню весняному -
Ллють сльози гіркі із очей...

Молитви у небо блакитне злітають...
Почуй їх, Всевишній, почуй!!!
Хай в спокою й мирі сади розцвітають!!!
Планету від орків врятуй!!!

НАШУ УКРАЇНУ НЕ ЗДОЛАТИ!!!

Прийшла моя улюблена весна...
І зразу все змінилося довкола...
Була в тім році мирною вона!!!
І вмить зазеленіли луки й доли...

Раділо серце, ніжилась душа,
Коли під сонцем квіти майоріли...
Писала я на аркуші вірша,
Своїм думкам всміхалась поміж ділом...

Мені здавалось казкою життя...
Птахи співали пісні спозаранку...
Хто знав, що буде іншим майбуття?!
Тепер сирени виють на світанку...

Де сяяли вогні ясні вночі ,
Там місто стало, наче прірва чорна...
Душа моя від роспачу кричить,
Немов би труть її безжальні жорна...

Рашисти рідну землю тут і там
Своїми місяць топчуть сапогами...
Горіти в пеклі клятим ворогам,
За все, що витворяють нині з нами!

Не мати їм прощення у віках
За ті життя, що відняли, за сльози!
І кров на всіх загарбницьких руках
Не змиють весняні зливові грози!

Жадана Перемоги буде мить,
Бо нашу Україну не здолати!!!
І прарор жовто-синій майоріть
Від Криму буде до самих Карпатів!

ВСЕ ГАРАЗД БУДЕ В НАС! ПЕРЕМОЖЕМО МИ!!!

Розкажіть мені, квіти, про мирну весну,
Що мене кожний рік чарувала;
Про проміннячка сонця, що будять від сну,
Увірвавшись крізь вікна зухвало...

Ви повідайте, квіти, про співи шпаків,
Що завжди прилітали весною,
Щоб продовжити рід - народить дітлахів
І кружлять в небі над головою...

Та сьогодні то ватяна тиша у нас,
То пронизливо виють сирени...
Хто гадав, що наступить страшний такий час?! -
Навіть кров застигає у венах!

Чорна наволоч суне по рідній землі,
Все руйнує і палить довкола...
І страждає країна у путінськім злі,
Від його сатанинського сола...

Та недовго царьку плюндрувати життя,
Бо настигне його Божа кара!
І не буде у світі йому співчуття,
Коли зникне в аду ця примара!

Не здолати рашистам наш дружний народ,
Дух наш істинно вільний козацький!
І хоч нині сюди путін шле всякий зброд -
ВСУ не застигнуть зненацька!

Україну вони закривають грудьми,
Наче леви безстрашні тут б'ються!
Вантажем 200 йдуть у росію гроби,
Чорні круки навколо них в’ються.

Все гаразд буде в нас! Переможемо ми!!!
Буде мир в Україні невдовзі!!!
Та не буде вам прощення, воїни тьми,
За жахіття страшні ваші зовсім!!!

НЕ ЗАКУВАТИ КОЗАКІВ В КАЙДАНИ!

І знов моя улюблена весна
Впурхнула в рідний край, у Запоріжжя...
Та слідом - москалі, мов сарана
Полізла в молоде зелене збіжжя...

Палає Україна у вогні,
В містах та селах гинуть мирні люди...
О Боже, не наснилось це мені,
Що крик сирен тепер усіх нас будить?!

Не бачу в небі я зірок вночі...
І зовсім не метелики в нім сяють...
Крилата смерть на рідну землю мчить,
Спалити хоче все до виднокраю...

Та наші хлопці - мужні козаки
Стоять, немов міцні дніпрові скелі!
Рашисти ж, як смердючі пацюки,
Тікаючи, розграблюють оселі...

Усе навколо нищать на путі,
Жінок ґвалтують, звіри, та дівчаток...
Страшнішого не знали ми в житті!
Нехай це буде їх кінця початок!!!

Не місце їм на Матінці-Землі!!!
Відріж, Господь, у них зміїне жало!
Нехай самі згорять в своєму злі,
Бо навіть аду їм за це замало!

Розквітне Україна вільна знов,
Загояться колись криваві рани...
І буде в нас і Щастя, і Любов!
НЕ ЗАКУВАТИ КОЗАКІВ В КАЙДАНИ!

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ У НАС БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ И ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Бенефіціар на акаунт @null у вигляді 25 відсотків від поста.

Валентина Бородай - @tinochka2