Іноді наші спогади - це все, що у нас лишається. Тому так болісно буває їх втрачати, чим старшим стаєш, тим більше забуваєш і це буває справді лячно. Тому для мене фото так важливі, я по них відтворює те, що забуваю, це певний тригер і не обов'язково це має бути фото людей, скоріше навпаки, якісь неважливі на перший погляд речі можуть бути своєрідним якорем, який дозволяє мені занурюватися у глибини пам'яті і відшуковувати спогади, поховані десь на дні пам'яті.