Недільна прогулянка і не тільки

Сьогодні ми святкували день народження нашого молодшого сина, в гості зібралася найближча родина. Відповідно потрібно було накрити на стіл, а ще щоб Максим гарно виспався і під час святкування чемний і не вередував. То ж після того, як намив купу дрібної картоплі для запікання (здається я торік ділився цим чудовим рецептом картоплі, запеченої "в мундирах" з травами), взяв на себе місію погуляти з Максимом. Звісно, надворі було добряче холодно, але головне тепло одягнути малого, що і було зроблено.

Загалом у нас є ще де поїхати погуляти, щоб щодня маршрут не повторювався. Сьогодні я вибрав дещо складнішим, польовими дорогами власне між полями, думав, поїду під лісок вдалині, може якісь гарні осінні краєвиди, які не повторюються, сфотографую. Але дещо цікаве мені вдалося сфотографувати трохи раніше, ніж я планував. Вірніше не дещо, а декого 😄. Це був кінь (чи напевно кобила, бо з нею було ще й лоша) на припоні, яка скубала собі травичку на пасовиську. Як тільки вона мене побачила, рушила в мою сторону, але дуже повільно, бо мала спутані ноги. А поруч відпочивало на траві лоша, яке зірвалося на ноги як мене побачило і підбігло ближче. Я спочатку простягнув до нього руку, але подумав, що не маю чим його пригостити, то ж забрав її назад. А ще там паслася корова, мабуть то все була одна банда))).

Я довго не міг залишатися на одному місці, щоб малий раптом не прокинувся і не почав плакати, заковтуючи холодне повітря, то ж поїхав поволі далі. Дуже поволі, бо дорога була дуже умовною, а ще в одному місці трактор, що орав поле неподалік, дуже захопився і переорав трохи цю "дорогу", то ж довелося переносити візок у руках, хоча це було зовсім нелегко.

Хотів сфотографувати кілька беріз серед серед поля, із золотистим листям. Але сьогодні всі фото виходили якимось безколірними і сірими, мабуть через сірину навкола.

Нарешті дорога завела мене під той лісок, який я згадував раніше. І тут я вже був подумав, що знову сьогодні знайшов опеньок, в кущах та старій кропиві біля дороги. В цьому не було нічого неймовірного, бо раніше, щоправда вже дуже давно, я збирав опеньки в цьому лісі. Але то була не опенька, хоча здалека видавалося, що так.

Поле та пагорби мені трохи нагадало колись знамениту заставку за замовчуванням робочого стола в операційній системі Windows XP. Але схожість була віддалена.

Ще було гарне місце, із зеленою травою насиченого зеленого кольору і всипане опалим вільховим листям:

А це місце зовсім негарне, якась скотина вивезла у поля і викинула старий холодильник. От ненавиджу подібних людей, у нас лісі нещодавно просто біля дороги теж хтось сміття викинув. Це так огидно, що просто словами не передати. І головне, що всі, з ким не говориш на цю тему, всі обурюються і жодним чином це не підтримують, але втиху хтось це робить же... Тут нічого не поможе, лише жорстке покарання із величезним (а не символічним штрафом) або ж виправні роботи з прибирання. Інакше ніяк.

Ну і ще поділюся однією цікавою знахідкою, яку натрапив біля дороги обабіч поля. Я думав спочатку, що це картопля, бо припустив що на тому полі вирощували саме це "земляне яблуко", але ні то була велика і стара порхалка, тобто гриб-дощовик.

Ну а після прогулянки я привіз виспаного і хорошому настрої малого додому. А потім було невеличке сімейне свято, і шашлик, який я позавчора маринував, і тортик в честь одного року. Це був гарний недільний день загалом.