The Diary Game : Відчуття чогось недоробленого
Всім привіт. Мене вже місяць переслудує відчуття наче я чогось недоробила, недописала, недодзвонилася і так далі. Немов щось дуже мене важливе я не зробила, а від всих же цих дій залежить успіх у моїй справі. Як позбавитися того відчуття не знаю.
Коли вихідна, лежу лежми, треба б і на вулицю вийти і розвіятися, аби не вбивати себе своїми отруйними думками, а не можу. Сьогодні знову весь день вдома. На фоні щось триндить, якась передача, а я під ковдрою, поряд чай, читаю перечитую чати. Поринаюся у світ собі подібних людей. Ми всі об'єднані однією бідою, кожну хвилину чекаємо, шукаємо, переписуємся, перегукуємося...
Сьогодні дзвонила мама, питала чи підемо завтра по магазинам. Чесно, не хочу, бо нічого не приносить радість, але треба. Пообіцяла, що підемо, а там побачимо. Маму не хочу підвести, бо вона ж чекатиме, а от як себе пересилити не знаю. До речі про ключ. Нещодавно я писала пост про той довбаний, клятий розвідний ключ. Мама просила знайти його, я ж знайшла. Чого воно мені коштувало, пів дня соплів, сліз, а тепер той ключ мамі не потрібен. А знаєте чому? Бо сусід по дачі мамці зробив кран, прикрутив своїми інструментами всі ті шланги.
Ну і таке буває, що поробиш. Треба брати себе у руки. Ще у квітні я повинна була дзвонити та їхати на протезування, бо почала займатися зубами. Але зі своїми несподіваними проблемами стало не до зубів. Оце ж вже і квітень пройшов, і травень розпочався, а я все ніяк не оживу.
________🇺🇦________
Все буде Україна!
Коли душа місце собі не знаходить, звичайні справи не радують😔
Вишивання тільки зараз тобі ок? Можна ще пазли спробувати (я якраз складаю, класно заспокоює), малювання картини за номерами (теж недавно закінчила).
Вчора Юля спілкувалася я з якоюсь дамою у чаті, а вона мені і каже, а ти знаєш типу, що ікони без благословіння церкви не можна шити, то гріх? Біда може бути, бо на тих іконах знаки якісь є. Вперше таке чую! А я тільки почала ікону нову шити. Коротше настрашала мене та дама.
Може й є таке правило, але то точно не гріх, якщо їх робить світла, добра людина з чистими помислами. Хай ті святоші краще за своїми гріхами слідкують)
Та і я так подумала. Попи на мерсах їздять, за які такі кошти. Ото ж чому я і не ходжу до церкви. У серці вірю
Отож, і Мерси то мабуть ще не найбільші їх гріхи)
Як кажуть нормальні віруючі: Бог не у церкві, а в серці та душі!)
👍. То с приходів наловили)))
Гріх — це видумки людей 💗 Роби, що подобається