Поділюся моїм враженням про фільм "Сонцестояння" (переважно для Діви @diodao).

Привіт, Наташа (а якщо комусь іще буде цікаво почитати мій відгук, то і вас вітаю).
Вчора я спробував дивитись "Сонцестояння". З самого початку фільм не сподобався, скоріше продовжував дивитись з терпінням дослідника, а не з реальною цікавістю. Також шкода було дівчину, що в неї хлопець такий козел.

По моєму враженню, фільм геть не передає істинний дух сучасної північної традиції, в яку я занурений вже 7-й рік. Та я осаджував своє щире сприйняття нагадуванням "від ума", що я насправді не можу бути певний саме про Швецію, можливо ж у Швеції все інакше, а у нас може почала розвиватися якась "своя версія" північної традиції? Проте енергії рун усюди однакові.

Що я маю на увазі під "духом" традиції? Напр., атмосферу свят. Навіть якби формат обрядів не спотворювався, у всього є своя релевантна атмосфера. На рок-концерті вона одна, на похороні інша. Метафорично кажучи, фільм "Сонцестояння" зображає "рок-концерт", але з атмосферою похорону, і через це для мене все виглядало як трохи брєдова картинка з паралельної реальності.

Перевернутий Одал ᛟ

Потім натяки почав давати сам режисер: перевернуте небо на шляху, далі столи розставлені у вигляді перевернутого Одалу (руна "як рибка"). Та якщо прямий Одал саме і означає збереження традиції та спадщини, то перевернутий символізує як раз спотворення традиції або її втрату. Звісно, можна сказати, що так просто потрапило в кадр, що якби поглянути з іншого ракурсу, Одал був би нормальний. Але, багато займаючись монтажем, можу сказати, що якщо щось показано саме так, то точно спеціально (особливо, в от такому фільмі, де, здається, все прошито якимись символічними підтекстами). Тож, Одал показали перевернутим свідомо.

#AiArt

Мені вчора вночі вирубило фільм на половині в мить вимкнення подачі електрики, але сьогодні при можливості немає цікавості дивитись далі. Зате сьогодні я вирішив перепровірити за собою, щоб не виявитися марно категоричним, і пошукав відгуки.

Перевірка по іншим відгукам

Фільм "Сонцестояння" дійсно викликав багато обговорень з приводу своєї інтерпретації шведських язичницьких традицій. Загалом, він не є достовірним зображенням сучасної шведської язичницької культури або практик.

Щодо інших відгуків, багато з тих, хто знайомий із шведською культурою, також критикує "Сонцестояння" за недостовірне зображення. Навіть шведи, які не є язичниками, відзначають, що реальний літній фестиваль Midsommar — це радісне свято, яке включає танці навколо "майського дерева", співи, традиційні страви та напої.

Тож, коли я мав враження, що фільм не правдиво висвітлює язичницьку традицію — виявилося, що не помилився. Він більше зосереджений на створенні сюрреалістичної атмосфери, ніж на спробі точного відтворення культурних звичаїв.

При цьому, не виключаю, що навіть при недостовірній подачі, комусь фільм може подобатись за багато інших граней. Тож я не кажу, що він загалом поганий, просто мені не до смаку. Сподіваюся, мій відгук достатньо коректний, щоб додати фільму об'єктивної критики, і при цьому не образити нічиїх почуттів.

#AiArt

P.s. Раджу класну українську фолк-рок групу (язичницьку) – ЯРРА

У цій пісні, як раз пов'язано з темою Сонцестояння: на приспіві я просто балдію, коли Роман тягне "Соооооль" (тобто, сонце). І всього 4 хвилини також демонструють як ми сприймаємо ці енергії: це певна потужність і драйв (а не якісь "напівкастровані чоловічки" в білих одіяннях / а-ля тільки й того, що із Швеції).

✍ Б.К., 28 серпня 2ᛟ24 р.