The Diary Game: "Напрягатись, намагаючись щось зробити, чи розслабитися і ніхрена не робити"

Привіт друзі. Щось сьогодні взагалі «не стоїть» до написання щоденного допису, тому відкладав цей процес максимально довго як тільки міг… І, уже в той момент коли вирішив та ну його, не буду взагалі нічого писати, прокинулась сила волі і сказала НІ! Ти так просто не зассися=відречешся від своїх стратегічних планів (а написання щоденного допису, все ж таки, як-не-як, стратегічний план)

Тому, ви вже стали свідком цієї складної, думаю досить звично для багатьох, внутрішньої боротьби: «напрягатись, намагаючись щось зробити, чи розслабитися і ніхрена не робити»…

Сьогодні, як і в багатьох попередніх сумнівах, перемогла сила волі і бажання рухатися до мети та планів. Та, були моменти коли перемагала, напевно лінь (назву це так) і бажання ніх**** не робити.

Я навіть допивав залишки глінтвейна… Зрозумів, що навіть цей чудодійний напій, який значно додавав в мотивації, сьогодні безсилий.

Хто знає, можливо на це вплинув мій сьогоднішній візит до військкомату (маю звичку регулярно туди навідуватись… на цей раз мене обламали – сказали роби все через Резерв+), чи то просто продовжується череда магнітних бурь, які вселяють лінощі навіть тоді, коли б здавалось би за них взагалі забув…

Як результат, за сьогоднішній день не було зроблено жодної фотографії… Нарешті наступає той момент, коли я можу показати ті архівні фотографії, які зробив в перші дні своєї відпустки, коли ще на вулиці було сонячно😍☀, а листя на деревах куди більше ніж зараз. Я б навіть сказав би в десятки разів більше ніж зараз…

Хоч осінь називають романтичною і плодовитою порою, коли прийнято збирати врожаї та починати мудрствувати, все ж таки, осінь ще й пора, коли всі навколо починають готуватися до найскладнішої пори року – Зими. Яка, недаремно, в багатьох народів асоціюється із смертю…

Хоч на вулиці ще середина листопада, але вже відчутно, що майже скоро закінчяться всі природні процеси і природа підготується, якщо й не до смерті, то до довгого-довгого зимового сну.

Я помітив, за собою, що саме взимку стаєш по-справжньому цінувати сонячне світло, якого стає в рази менше. А ті короткі миттєвості, коли наше світило дарує нам свої зігріваючі промені, є чи не найприємнішими моментами, які наділяють не тільки теплом а й гарним настроєм.

Можливо в моєму сьогоднішньому нападу ліній частково винні оточуючи фактори, все ж таки, я думаю, що основна причина всередині. І, знайшовши/зрозумівши цю причину – мені, все ж таки, вдалось взяти гору і виконати заплановане💪

Дякую за увагу!!! Особливо всім тим, хто дочитав до кінця ці, не самі позитивні, роздуми.

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>