Чому Україна досі продовжує пасти задніх: думка історика
Ярослав Грицак, історик, публіцист, професор Українського католицького університету
Після розпаду СРСР в України були непогані умови для старту, однак, на жаль, після 26 років незалежності, країна не виправдовує покладених на неї надій і продовжує пасти задніх. Про це пише відомий історик і публіцист Ярослав Грицак у статті для Нового времени.
За словами Грицака, однією з причин, чому Україна не може стрімко розвиватись, є її розміри та різноманіття.
Як нагадує історик, існує інформація, що 1991 року в оточенні Бориса Єльцина обговорювалося, що робити з Україною. Стратегія була така – Україну потрібно відпустити, через деякий час країна «як нежиттєздатне утворення сама приповзе на колінах».
«У 2000-х Путін лише повторив те, про що говорили російські демократи в 1990-х. І не тільки російські. Єжи Гедройц, автор східної доктрини демократичної Польщі і палкий шанувальник України, сумнівався, чи вистоїть країна на сході від Дніпра. На моїй рідній Галичині існувала ще більш радикальна версія: Україна не до Дніпра, а до Збруча», – підкреслив фахівець.
Однак, додав він, Україна вже довела свою життєздатність. При чому зробила це тричі – переживши кризи у 1994 і 2004 і 2014 роках.
Інша причина – спадщина комунізму.
«Якщо хочеш бути успішним і багатим, не май у своєму минулому комунізм або ж май його якомога менше. Саме в цьому варто шукати переваги Польщі або балтійських країн. Польща ніколи не була настільки ізольована і провінціалізована, як радянська Україна», – зауважує експерт.
Остання причина, «суто теоретична», полягає у тому, що Україна взагалі «нереформоздатна». Однак, наголошує Грицак, насправді головна проблема полягає лише у волі політичного класу змінювати правила гри.
«У випадку з Україною історія диктує як необхідність революцій – без них не можна подолати спадщину минулого в найбільш критичні моменти, – так і неминучість еволюції, без якої цю спадщину в принципі неможливо подолати», – підсумував публіцист.