В Україні 25 років реалізують проект, що призвів до олігархії й зубожіння – організатор Бандерівських читань
9 лютого 2018 року відбудуться V Бандерівські читання – найбільший інтелектуальний націоналістичний захід в Україні. Яким темам організатори приділять увагу цього року – у коментарі кореспондентові видання InfA розповів директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», екс-нардеп і нинішній керівник фракції ВО «Свобода» у Київській міськраді Юрій Сиротюк.
– Минулого року провідною темою Бандерівських читань було питання «Як завершити українську революцію». Чи стала за цей рік революція ближчою до завершення?
– Європейські нації зробили національну революцію у ХІХ ст., східноєвропейські нації – на початку ХХ ст., а українці ще не завершили революції і не реалізували свій національний проект. Тому коли питають, чи буде в країні ще один Майдан – відповідаю, що він триватиме, доки не завершиться національна революція, яка триває вже 100 років. Вона почалася не на Майдані 2013 року, не 1991-го, вона почалася в лютому 1917 року в Києві Центральною Радою.
Ближчою до завершення за цей рік вона, на жаль, не стала. Усе, за що боролася Революція гідності, потоптане ногами. Але революція неодмінно буде, бо це не «бунт п’яної матросні», це не погроми, а якісні позитивні зміни на користь людей.
– У цьому контексті чи можна сформулювати мету Бандерівських читань як дискусію про майбутнє з точки зору українських націоналістів?
– Ми вже 25 років реалізуємо ліберальний проект, який призвів до олігархії, збідніння людей, до високої смертності, до війни. Ми хочемо показати, що у нас є альтернатива – національний проект.
Тож Бандерівські читання – це спосіб показати суспільству, що ми не тільки вміємо битися на вулиці, гинути за країну. Ми здатні продукувати якісний інтелектуальний проект і здатні будувати країну.
– Одна з тем обговорення – «Україна та геополітичні гравці: союзники, вороги та опоненти». Хто нині є чи може стати нашим головним союзником у боротьбі з РФ і взагалі у боротьбі за виживання як держави?
– Головним союзником України є українська нація, наші Збройні Сили і Військово-морські сили. Будь-яка орієнтація на чужі сили завжди призводила до поразки. У світі панують жорсткі національні інтереси – кожна нація бореться за своє. Це політично ми нікчемні, бо нас такими зробили, нас копають, як м’ячик, а географічно ми – найбільша країна в Європі. Але союзників дуже мало. Дружать із сильними. Будемо мати сильну економіку, сильну армію – з нами дружитимуть усі.
Очевидно, нашими друзями є європейські нації. Але не тоді, коли ми бідні прохачі. З нами будуть дружити, коли ми станемо для європейців Ельдорадо, коли ми будемо для них шансом. А Україна – це єдина держава, здатна три роки воювати з Росією і не здатися. Гітлер за цей час уже капітулював, а Україна ще воює. Це єдина країна, яка здатна повернути Європі традиційні цінності, де є роботящий народ, де є науково-технічний потенціал.
Ми повинні показувати нашим партнерам нашу силу – ніхто не дружить зі слабкими нікчемами. На жаль, наша зовнішня політика визначається формулою: «Ми бідні і нещасні. Дайте нам грошей, а ми їх вкрадемо. Приїдьте нами правити». Ось і приїхали після революції грузини та інші іноземні радники нами правити. І що сталося? Приїхали і поїхали. Тому нашим головним союзником є український народ, армія і флот. Сильна армія, сильний флот, сильна нація – і ми будемо мати купу друзів. Зі слабкою Україною всі наші друзі обернуться проти нас. 100 років тому тоді ще Антанта вдарила у спину Україні, зараз чуємо показові заяви поляків і угорців.
Тому рецепт один – треба ставати сильними.
Підготувала Настя Рудніцька для видання InfA
Джерело:
https://infa.ua