THE DIARY GAME : DATE 10. 05 2022. // Ось і минули вихідні // Люля - кебаб

Привіт, ми з України!

Ось і завершилися вихідні дні у моєї родини, завтра всім на роботу, онучці до коледжу.

Сьогодні на сніданок кава з тортом.

А вчора онука продемонструвала
мені майстер-клас з приготування найсмачнішої страви для походу – Люля-кебаб.

Так, на чотири дні вихідних онука
від радості наклеїла
ось такі яскраві наклейки, які легко змиваються!
Сьогодні вона їх змиє, кінець свят!

Для початку робимо фарш, у нас свинина, сіль, свіжомелений чорний перець, цибуля, мелений коріандр.

!

Фарш готовий, тепер вимішуємо його і ліпимо коржики. Вони мають бути пружними, не розсипатися.

Не забуваймо весь час змочувати руки у воді, як це робить наша Сашенька!

Поступово розміщуємо коржики на шампур, щоб вийшов ось такий красень - Люля-кебаб!

Залишилось м'ясо підсмажити на мангалі!

Можна разом із картоплею!
Ах, яка смакота!

Після смачного обіду, а в нас ще були млинці з рисом і печінкою, шаурма, салати зі свого городу - редис, зелена цибуля, петрушка та кріп, - мене відвідало натхнення.
Ні, це не вірші про смачний обід... Я своє не змінюю, хто про що, а я про кохання!
У мене закохуються і люди, і вулиці, і будинки, і квіти! Іноді тягне пофілософствувати.
Запрошую до свого читального залу на новинку!

Чтоб не поверить...

И я ничья, и ты у нас ничей,
Как снег, туман, как перекрёсток лета.
Сердец на связке больше, чем ключей,
Но мне давно не интересно это.

Прошёл запал и поостыла страсть.
И вряд ли снова подвернётся случай,
В твою траву ребячливо упасть,
Прижав к груди бездумной - куст колючий.

Я понимать умею между строк
И отличать соцветие от почек.
Ты измениться, видимо, не мог,
Не изменяя свой бродячий почерк.

У правды больше доказательств нет.
А, если есть, они всего лишь с пальчик.
Был дорог сердцу, но сгорел конверт.
В объятьях ветра сдулся одуванчик.

Смотрю сквозь пальцы в душу, как в тетрадь,
Меняя целый мир на слово "здравствуй".
Мне недосуг вершины покорять,
И недоступны время и пространство.

Я воду пить не предложу с лица,
Переставляя в дальний угол грабли.
Чтоб не спешил добраться до конца,
Чуть притоплю бумажный свой кораблик.

Не лгу себе, что вместе мы опять.
Что можно счастье повторить сначала...
Ах, как мне нужно "самой сильной" стать,
Чтоб не поверить в то, что "лучшей"@ стала...

Дякую, що зазирнули до мене!
Завжди рада своїм гостям!

До нової зустрічі!

Ольга Зоря