Про мою творчість у соцмережах))

Усім привіт!

Пам'ятаю, як одного дня я прокинулася відомою) Мені та моїм друзям на телефон стали приходити мої вірші про "ретро-женщину"і про "стару матір"... Я б не сказала, що за технікою - це мої найкращі вірші, проте, певне. лягли вони на душі читачів. Коли я їх опублікувала на поетичному порталі, мені писали у відгуках, що одній жінці її коханий чоловік їх читав "Ретро-жінка", як тост, як привітання) Вона дякувала мені, що у цих віршах є багато близьких їй та її характеру слів і почуттів. А коли з сином я поїхала до Києва на лікування (кругове опромінення), ми винаймали квартиру. Я дістала ноут, увійшла на поетичний портал, а господиня квартири, подивилася на моє фото та спитала: Ви випадково не Ольга Зоря? Я підтвердила її підозру ... Тоді вона подзвонила подружці і сказала голосно їй: приїдь, у мене винаймає квартиру сама Ольга Зоря!)) Ми з сином переглянулися і засміялися обидва)) Це слава ходила за мною, тому що всі отримували мої вірші і відправляли своїм рідним і друзям) А потім - трохи пізніше мене розшукала жінка і запитала, чи можна ці вірші про матір вивчить її син для конкурсу читців (в обласному місті). Пізніш я побачила фотографії людей, які озвучують мої вірші та виставляють їх у Ютубі. я їх не знаю, але мені страшенно приємна така увага до моєї творчості. А ось сьогодні я знайшла ще й статтю в інтернеті, присвячену віршу про "старіючу матір", скопіювала частину статті в тому місці, де про мене, скопіювала посилання на статтю... Хто захоче, Може почитати в Дзені). https://dzen.ru/a/YbckbyY4OCyJtH_h

Ось частка, що я скопіювала:

«Втомлена, стара мати...» - Вірші від яких і у мам і дітей навертаються сльози...

У багатьох поетів є вірші, присвячені своїм матерям. Вони згадують про їхнє кохання та турботу і журяться про те, що не можуть повернути дитинство та теплі обійми. Один із таких творів викликає сльози на очах і сильні переживання про долю головних героїв. Вірш називається "Мать, що старіє"...
Автор тексту: Ольга Зоря.
Тема тексту: відносини дітей та онуків зі старіючий матір'ю. Основна думка: люди часом надто пізно розуміють, якою дорогою була близька людина. Твір має одну строфу, де міститься сорок рядків.

При цьому останній сороковий рядок розділений на два. Вірш сюжетний, його можна переказати. Умовно текст ділиться навпіл. Перші двадцять термін розповідають про складні взаємини головних героїв.

Діти та онуки не хочуть жити з бабусею. Вони не сприймають її поради та дратуються від кожного питання. А справи, які вона виконує у домі, нікому не подобаються. Адже від старості вже й не ті сили, і швидкості, і смаки...

Але раптом удома стає тихо. Друга частина тексту розповідає про життя дітей та онуків після смерті літньої жінки. Ніхто більше не дзвонить пізно ввечері, переживаючи і плачучи в слухавку.

Ніхто не приготує з ранку чай. Нікому не слід пояснювати модні новинки. А головне, не кому тепер молитися за здоров'я та благополуччя цієї родини. І лише, втративши близьку людину, люди розуміють, як багато слів не сказано та вчинків не зроблено.

У вірші велика кількість багатокрапок. Цей розділовий знак означає недомовленість. Автор пропонує читачам замислитися над проблемою та зробити відповідний висновок...

Вірші цілком можна прочитати або прослухати у відео:

(Можете вибирати будь-якого читця мого вірша, його озвучують і жінки, і чоловіки, люди похилого віку і молодь, що дуже добре ... для мене, як для автора)

Сьогодні я виявила, що мої вірші озвучують не лише на Ютуб-каналі, а й у різних поетичних спільнотах, наприклад у "Ізбі-читальні"
https://www.chitalnya.ru/work/2750700/

• якась Наталі виставила відео, де читає мої вірші, а під ним відгуки, я один скопіювала на пам'ять:

Насамперед хочеться сказати величезні слова подяки Автору вірша-сповіді-Ользі Зорі... написала за всіх нас, хто пережив втрату Мами... і вірш-попередження для тих, хто має щастя обіймати своїх Мам... Я виразно пам'ятаю, як мені було важко довгий час повертатися додому після цієї важкої втрати... як я просто в повітря вимовляла: Мамо, я прийшла.... більше писати немає сил... цей біль не йде, скільки б часу не минуло...
Наточка, ти завжди знаходиш такі хороші вірші. СПРАВЖНІ!
Ти дуже добре прочитала! З почуттям!
Дякую тобі, моя гарна!

А це авторка літсайту, де ми колись познайомилися з Валею Бородай)) теж вирішила озвучити мої вірші - це Ольга Гавриленко:

Дивно, що тут стільки моїх фото, це вона знайшла в соцмережах)) Навіть одне не моє помилка вийшла у Ольги)) У цікавий час ми живемо, вбийте в пошуковик своє прізвище і вам видадуть і вірші, і фотографії автора))

Наступним кроком у соцмережах було моє ведення радіопередач одразу у двох ієтернет-радіо. На одному я вела передачу поетичну "Зоря моя вечірня" та "Азбуку духовності", на іншому - радіо "Друзів" я вела передачу разом із поетом Женею Лєтовим "Чоловік і жінка". Я писала сценарії передач, а Женя взяв на себе технічну частину.

Це фото директора радіо Друзів – Ніни Давидової з моїм співрозмовником – Женею Лєтовим.

А це відео, в якому ми із Женею озвучуваємо і вірші, але тут не наші, а наших радіослухачів) Наші вірші тільки знайшла в "ОК"

Це Женечка Летов.

А це емблема нашої радіопередачі "Чоловік та жінка". Женя і поет і композитор, пише пісні, грає на гітарі.

Це Женя озвучує мої вірші для радіопередачі:

Це Ігор

На моє прохання він написав пісні на вірші мого улюбленого поета - Ігоря Литвиненка із Запоріжжя. Запрошую послухати одну із пісень на вірші Ігоря Литвиненка.

Ось така історія, як я проста українська жінка ("життям бита і ворогами стріляна") стала відомою і впізнаваною в соцмережах)) Навіть не знаю, добре це або погано... Іноді відчуття, що я голяка бігаю по сцені))

Дякую, що заглянули до мене в гості... Рада вашій підтримці!

Ольга Зоря