Все ще зі снігом

Чесно кажучи, я думав, що сьогодні снігу вже не буде, але вранці все ще притрусило свіжим сніжком. Цікаво спостерігати за першими слідами, які на ньому залишається. Коли я вийшов надвір, переді мною там пробігся лише кіт. Там їх багато по сусідству (ми все ще в Яворові, у тещі в гостях), мабуть один з них. Хоча це може бути і тещин кіт, Ґудзик. Я вирішив дати крок назад і зробити таке собі порівняльне фото - слід моєї ноги і котячої лапи. Мій слід трішки більший 😄.

О, побачив наш подарунок для тещі - велосипед. Це від двох сімей - нашої та її сина. Старий велосипед вже геть розвалюха, то ж ми вирішили зробити такий подарунок. Дуже актуальна річ для маленького містечка, з успіхом конкурує з автомобілем, але не зимою звісно)). Точніше зимою теж можна на велосипеді їздити, але коли нема снігу. Це вже з понеділка дощі обіцяють, той тонкий шар снігу змиє умить.

Але сьогодні все ще була зимова погода. Навіть більше - моментами падав такий густий та лапатий сніг, що можна було просто замилуватися. Одразу хотілося надвір, туди, там де величезні пухнасті зліплені докупи сніжинки падали з неба, наче пух із велетенською перини. Одразу згадувалися рядки із віршика, який я вивчив у дитинстві:

"Білі мухи налетіли —
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух."

• Максим Рильський

Коли відсунув штори, щоб сфотографувати снігопад за вікном, побачив букет троянд, який вчора також подарували тещі.

А також звернув увагу на красивий вазонок на вікні. Загуглив щойно назву за фото, дуже незвичайна назва - Антуріум Андре або "чоловіче щастя"! Оце так назва, там би ще збоку тещин язик поставити, ото була би парочка 😂.

Це треба було написати на початку допису, але сьогодні я нарешті виспався. Спав мабуть до пів десятої. Мені це було дуже потрібно, бо останніми днями мене постійно боліла голова, підозрюю, що частково через постійний недосип. А так я чудово почувався увесь день, та й зараз не зле, але вже скоро почне на сон хилити, то ж треба завершувати допис.

Ще хочу написати кілька слів про дозвілля. Шваґро взяв із собою настільну гру, яку ми йому подарували, "Руммі". Це дуже цікава та захоплива гра, за нею можна хоч увесь день провести, якщо не обмежувати кількість партій, бо там підраховуються та сумуються набрані очки. Ми обмежилися трьома, намагаючись встигнути, поки спить Максим, бо дружина теж грала.

Ми планували після гри пообідати і одразу їхати додому, але наші плани трішки підкорегувала давня подруга тещі, хрещена моєї дружини, яка вирішила зробити сюрприз і несподівано без попередження приїхала в гості. То ж ми сіли ще трохи за стіл із нею. Вона дуже цікава жінка, дружина каже, що свою любов до різних цікавих штук вона якось взяла у своєї хресної - малювати, щось творити, робити усілякі поробки, бо теща не маю до того ні терпцю, ні часу, а тесть був гарним господарем (він помер вісім років тому) і водночас романтиком, але теж не захоплювався художньою творчістю. То ж хресна дружини заморочилась і зробила щось середнє між багатосторінковою листівкою і модними зараз адвент-календарями. Взяла альбом, до кожної сторінки щось приклеїла - чи якийсь смаколик, чи пакетик чи гроші, обігравши все дуже цікаво із різними побажаннями.

Але мені найбільше сподобалося ось це: "Як бачиш 60 - це зовсім небагато". Як на мене це геніально! І трохи сумно, бо в наш час 60 гривень - це справді зовсім небагато.

Зрештою ми залишили двох подруг згадувати щасливі моменти, бо мали їхати додому.

Не зважаючи на те, що дрова я закинув ще вчора в обід і вони згоріли десь до ночі, в будинку не було холодно, все ж у буферній ємності ще було достатньо гарячої води, щоб насоси ганяли їх по системі, підтримуючи прийнятну температуру. А я, скориставшись тим, що все погасло, одразу вирішив почистити котел і трубу від нього до димоходу, хоча не надто хотілося, бо все ж вихідний. Але завтра вже починається робочий тиждень, справд за вихідні накопичиться багато по роботі, доведеться з самого ранку інтенсивно працювати. Ну і котел треба запалювати, щоб не було холодно, а відчував, що система потребує чистки, бо конденсат щось дуже активно почав капати. А це вже серйозний дзвіночок, що пора чистити труби. І я не помилився. Це кілька днів і була б халепа, труба вже було наполовину забита, знову те проблемне з'єднання. Повороти - це прокляття, там завжди накопичується смола і їх надзвичайно важко чистити. Але я впорався і приємний вечір продовжився. В першу чергу я пішов у душ відмиватися, бо я був справжнісінький сажотрус як їх зображують - руки чорнющі, лице трохи менше. Я їх так і нормально не відмив, досі пахнуть, як свіжокопчена великодня шинка.

Ми ще встигли подивитися з дітьми повнометражний мультфільм "Те Різдво" - дуже класний та позитивний анімаційний фільм для дітей і дорослих. Люблю британські фільми, вони інакші, як іноді тупуваті американські різдвяні фільмі (не всі звісно). Цей мульт вартий, щоб додати його у скарбничку різдвяних фільмів для повторного перегляду (хоча сам і піджартовує над постійним переглядом одних і тих самих фільмів 😉).