Вівторок пройшов
Привіт, друзі! Хто знає, що знову відбувається з додатком Steemit? Почалися якісь дивні проблеми: дуже часто пише, що сторінки не існує, не заходить у спільноти, не голосує. Доводиться кілька разів перезавантажувати сторінку, щоб, наприклад, увійти в спільноту й прочитати дописи.
Сподіваюся, сьогодні мені все ж таки вдасться опублікувати цей допис. Коментарі, принаймні, вдається публікувати без проблем, тож думаю, з основним постом усе буде гаразд. Але видно, що наш улюблений додаток сьогодні явно нездоровий. Та то вже таке. Головне — що ми живі, здорові, прожили ще один день, і за це варто дякувати Богу.
Я сьогодні продовжував монтувати обрешітку під вагонку. Вчора я вже ділився з вами фото одного закутка в нашій майбутній спальні — саме там я підшивав стелю вагонкою. У тому закутку має бути щось на зразок вбудованої шафи. А тепер я перейшов до основної частини стелі. Фото поки не додаю — нема чим хвалитися. Але як тільки обшию значний шмат стелі, обов’язково поділюся знімками. 😊
Також увечері займався капустою — обприскував її від шкідників. Мама попросила, бо надто багато мошкари літає, а на листі — дрібні дірочки. Розвів три пакетики різних препаратів на 10 літрів води, додав прилипач — це така добавка, що допомагає рідині затримуватися на листках. Без неї вода просто стікає вниз, і ефекту не буде.
Ще дружина скористалася нагодою й попросила обробити борною кислотою помідори в теплиці та на полі. Це робиться для кращого зав'язування плодів. Минулого разу, після такого обприскування, в теплиці на гілках з’явилося дуже багато молодих помідорів. До речі, перший з них уже почав червоніти — набув такого бурого кольору.
Сьогодні до нас повернувся Маркіян зі своєю двоюрідною рідною сестрою — вони залишились у нас на ночівлю. Раніше були в бабусі, але завтра, можливо, розпочнуться підготовчі роботи до похорону., то ж бабусі буде не до догляду за дітьми. Має прибути тіло дядька моєї дружини, який загинув саме на День Конституції. На днях відбудеться урочиста церемонія прощання, яку організовує міська рада. Тож поки готуємося до важливих, хоч і сумних справ — вшанування пам’яті загиблого героя на кладовищі.
Я, як завжди, втомлений. І хоч дуже хочеться спати, все відкладаю — день довгий, багато роботи. Сьогодні, наприклад, ще й був на полі, обробляв капусту, про що вже писав вище.
Дітей перед сном читати не довелося — Маркіян дуже хотів казку, але Даринка й його двоюрідна сестра відмовилися, і він змирився. Можна сказати, мені пощастило — бо вже було справді пізно. А казки — то більше зимовий ритуал, коли лягаємо спати раніше.
На добраніч усім! Мирної ночі. Доживімо до ранку. 🛐