ТHE DIARY GAME : DATE 23.08.20 - Day 23. Наш стяг - пшениця у степах, під голубим склепінням неба💛💙

Сьогодні я проспала. Дуже сильно. Прокинулась о 12 годині дня. З вечора маму морозило і вона зачинила усі вікна. Навіть біля мене. Було дуже душно и заснути ніяк не виходило.

А ще сьогодні велике свято в українців - День Державного прапора України.

Потихеньку зібралась і пішла на автобус. Треба їхати до міста по дорученню мами і купити їй ліки від підвищеного тиску. Він у неї постійно скаче як той сайгак. Вибрала невдало місце. Позаду. Трясло нереально, пересіла. Потім вийшла у центрі біля площі и зайшла в аптеку.

Ох, що там було. Вже не рада, що погодилась. За склом чоловік провізор. Весь такий статний і в окулярах. Я йому рецепт, а він мені питання "що вам дати із ліків? ". Як це що, що написано. Все просто. Він знову те саме, а йому також свої слова. Все ж написала мамі и та дала назву. Вийшла без настрою і вже дома зрозуміли помилку - у рецепті написали склад ліків и більш нічого. Назви не було.

Треба заспокоїти нерви, тому пішла до площі і купила кафу і шаурму. Іноді і таке можна. Лавка якраз з видом на мітинг. Люди кричать "Хай живе Беларусь". Одягнуті у біле і червоне. Підняли прапори такого ж колору і білі кульки в руках. Багато вийшло як на свято. Посмішки, сміх, усім весело. Взяли дітей з собою. Маленьких сажали на плечі, старші просто поруч.

Бачила сім'ю. Мама и тато у білому, а донька років семи у червоному. Атмосферно, але дивно. Для них це ніби свято. Прийшли веселитись и кульками помахати. Розумію, що не шини палити треба и громити місто, але ж не дітей брати як на свято.

Пила каву, їла шаурму. На вулиці сонечко і тепло. Додому не хочеться. Тому просто сиділа. Люди з мітинга кудись пішли. Стало тихо. Біля фонтанів граються діти. Я ще трохи посиділа і пішла на автобус. Приїхала швидко і вже дома вирішила розказати про аптеку.

Майже восьма і сьогодні планую раніше лягти спати. Треба вирівняти режим, хоч трохи. Почитаю і займусь вечерею. У нас вона не раніше десятої. А то й пізніше.