Самопрезетація для steemit.com

Вчора перебирав свої писацькі «архіви» - коли можна це так назвати.
І натрапив одну писанину – жартівливу самопрезентацію, епохи пізньої юності.
Кажуть на steemit.com – прийнято першим постом представлятися.
Тож публікую цю коротку «автобіографію», особливо не редагуючи.
То ж – поїхали ….

Народився, ріс, учився.
В боротьбі із перспективою опинитись на якому-небуть заводі, я подався до єдиного вищого закладу, відомого мені у Києві – університету Шевченка.

Там за мене змагалися, з одного боку – інтелектуальні світочі національного та світового штибу, всілякі доктринери та апологети, а з іншого – такий же старий та відомий Зелений змій.
Зрозуміло – останній перміг.

Оскільки вищезгаданий, Зелений змій потребував вагомих партійних внесків, довелося значно віддалитися від любих доктринерів та апологетів і дещо зблизитися з абсолютно, аж до зеленуватості, мертвими американськими президентами.

Я почав вивчати їх ареал поширення, спосіб розмноження та раціон харчування.

Так відтоді і функціоную - між роботою горілка в суміші з ідеями раннього ренесансу, а опісля коньяк укупі з пізнім елінізмом і навпіл з німацькими класиками.
Вино не так … в останню чергу – вино в смуток вганяє – тут вже середньовічними єресями не обійдешся; так що греки мабуть помилялись, що вино звеселяє, та й Бахус їхній певно був не лише дисидентом, але й декадентом.

Іноді намагаюсь псувати папір, наслідком чого постає всіляка писанина. Чи має ця писанина, якесь відношення до літератури ....... не знаю, бо мало що тямлю в цьому.

І насамкінець, про головне – ніде й ніколи не друкувався (на папері), оскільки і уяви не маю, де і як це робиться. Тож лишається інет.
З любов'ю і зацікавленістю, щиро ваш Roman-D.

P.S. пам’ятайте про милосердя; тож не бийте сильно, бідного віршомаза, а коли й битимете, то принаймні не по голові – я нею горілку п’ю.

Краще ставте лайки, чому автор буде дуже вдячний.